ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
м. Київ
справа №200/5933/19-а
адміністративне провадження №К/9901/29827/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду (суддя Циганенко А. І.) від 24 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Геращенко І. В., судді: Міронова Г. М., Ястребова Л. В.) від 18 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова Сергія Сергійовича про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Демидова С. С., у якому просив:
- визнати незаконним рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 серпня 2018 року, індексний номер 42446947;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 08 серпня 2018 року № 27400744 на квартиру АДРЕСА_1, індексний номер 42446947.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 24 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, закрив провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністартивного судочинства.
При ухваленні таких рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірними обставинами у цій справі є правомірність набуття права власності ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_2 . Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права власності відносно квартири з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації її права власності на цю ж квартиру, а тому даний спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права і не дослідили належним чином усі обставини справи. Скаржник вважає, що спірні правовідносини виникли у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і стосуються правомірності проведення відповідачем державної реєстрації права власності на спірну квартиру.
13 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 25 березня 2020 року призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 11 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" (далі - Банк) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 110185-47.3-13-2 відповідно до умов якого, ОСОБА_3 було отримано кредитні кошти у сумі 380000,00 грн на умовах, строковості, повернення та платності за користування.
З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 2188, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О. С., за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку двокімнатну квартиру за АДРЕСА_2, загальною площею 51,6 кв. м., житловою - 29,6 кв. м.
18 квітня 2016 року між Банком та ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" укладений договір № 04/04-08/42 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2013 року № 110185-47.3-13-2, згідно якого ПАТ "Банк "Київська Русь" відступив права вимоги до боржника ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором - ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС".
19 квітня 2016 року між ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено договір № 171-К про відступлення права вимоги за кредитним договором від 11 грудня 2013 року № 110185-47.3-13-2, згідно якого ТОВ "Фінансова компанія "НЕКСТДЖЕН ФІНАНС" відступило права вимоги до боржника ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором - ОСОБА_1
22 липня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т. А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 30628845 від 26 липня 2016 року) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 15575529 на квартиру АДРЕСА_2, за ОСОБА_1 .
В подальшому, 08 серпня 2018 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Демидовим С. С. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 42446947 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 27400744 на квартиру АДРЕСА_2, за ОСОБА_2 .
Вважаючи, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 проведена відповідачем протиправно, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).