ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №640/7113/19
адміністративне провадження №К/9901/29302/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю.) у справі № 640/7113/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-КАПІТАЛ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТА-КАПІТАЛ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0002121404.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що висновок контролюючого органу про відмову у бюджетному відшкодуванні, який вмотивований лише тим, що в ході інвентаризації та огляду збудованих будівель неможливо дослідити та встановити цільове призначення об`єкта нерухомості, на переконання позивача, є неправомірним, оскільки визначення фактичного цільового призначення об`єктів нерухомого майна не впливає на порядок формування податкового кредиту та не обмежує у праві на бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому в акті перевірки відповідачем підтверджено правомірність задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту в усіх податкових деклараціях за звітні періоди, починаючи з періоду, в якому виникло від`ємне значення, до періоду, у якому заявлено бюджетне відшкодування ПДВ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2018 року відображено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 368104077 грн (рядок 19 декларації), сума від`ємного значення попередніх та поточного звітного (податкового) періоду, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент подання декларації у сумі 368104077 грн (рядок 20 декларації), суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 2302462 грн (рядок 21 декларації), сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 119052859 грн (рядок 20.2.1 декларації).
ГУ ДФС відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мета-Капітал" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року, за результатом якої складено акт від 18 грудня 2018 року №1252/26-15-14-04-01/36124300.
Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, у зв`язку з чим ТОВ "Мета-Капітал" в акті пропонувалося відмовити у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2018 року.
В акті перевірки контролюючий орган встановив, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у розмірі 119052859 грн є будівництво ТОВ "МЕТА-КАПІТАЛ" об`єкту нерухомого майна за проектом "Реабілітаційно-оздоровчий комплекс за адресою: Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Обухівське шосе, 169-А" (далі - Об`єкт). За результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, відповідачем не встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності за вересень 2018 року (заниження податкових зобов`язань, завищення податкового кредиту (підпункт 3.14.4 акта).
Разом з тим, у пункті 3.16 акта контролюючий орган вказав, що ГУ ДФС було проведено інвентаризацію за місцезнаходженням Об`єкта, в ході якої не видалось за можливе дослідити цільове призначення об`єкта, так як складовими частинами останнього є: адміністративний корпус, гостьовий будинок, господарчий в`їзд, сервісний комплекс, будівля інженерно-технічного забезпечення, підземний тунель, підземна станція очищення підземних вод, спортивний комплекс, лазня тощо. З огляду на вказане відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року №0002121404 форми "В3", яким позивачу відмовлено у врахуванні суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 119052859 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 28 березня 2019 року №13593/6/99-99-11-04-02-25 скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення 18 січня 2019 року №0002121404 залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення без змін.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що у разі якщо понесені підприємством витрати на будівництво відображені на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", останнє має право на отримання бюджетного відшкодування. При цьому таке право не пов`язується з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображення їх на рахунку 10 "Основні засоби".
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та зазначив, що відсутність права на повернення коштів з Державного бюджету України не обумовлювалось виявленими контролюючим органом обставинами нереальності чи/або безтоварності таких правовідносин. При цьому в акті перевірки відповідач підтвердив правомірність усіх задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та податкового кредиту.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що не можливо встановити фактичне цільове призначення Об`єкта. При цьому позивач не заперечує факту незакінченого будівництва спірного об`єкта нерухомості. На переконання відповідача, відображення позивачем на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" витрат на будівництво Об`єкта не дає можливості встановити його цільове призначення.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено, що цільове призначення Об`єкта чітко вказано у низці технічних документів на нього, а контроль за дотриманням відповідності цільового призначення визначеному у проектній документації на об`єкт нерухомості покладено на Департамент ДАБІ у Київській області. На час проведення податкової перевірки закінчено будівництво І черги Об`єкта, будівництво ІІ черги триває. Наголошено, що відповідно до приписів пункту 200.4 статті 200 ПК України право на бюджетне відшкодування не залежить від цільового призначення об`єкта нерухомого майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.