ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №520/3143/19
адміністративне провадження №К/9901/19265/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №520/3143/19
за позовом Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Департамент містобудування, архітектури та генерального плану Харківського міської ради, про скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області
на ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, постановлену суддею Старосєльцевою О.В.
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, ухваленою судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Чалого І.С., суддів: Присяжнюк О.В., Перцової Т.С.,-
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.03.2019 Харківська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. (далі - відповідач), в якому просила: скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2018 №40620904.
2. Позовна заява обґрунтована протиправністю дій державного реєстратора щодо проведення реєстраційної дії щодо об`єктів нерухомого майна за третіми особами, чим порушено інтереси громади міста Харкова, що призвело до фактичної легалізації самочинної реконструкції на території міста Харкова.
3. Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Ухвалою Верховного Суду від 24.09.2019 на підставі частини шостої статті 346 КАС України справу №520/3143/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з оскарженням судового рішення з підстав порушення правил предметної підсудності.
7. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019 на підставі статті 347 КАС України справу повернуто на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у зв`язку із зміною процесуальних норм щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та наявністю висновку Великої Палати Верховного Суду у справі спір у якій виник з подібних правовідносин.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник з приводу реєстрації державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіним С.В. об`єкта нерухомого майна, а саме житлового будинку літ "А-1" за надвірними будівлями та спорудами загальною площею 98,5 кв. м., житловою площею 52 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права приватної власності на вказаний об`єкт.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Відмовляючи у відкритті провадження у адміністративній справі суддя суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши правозастосовний висновок Великої Палати Верхового Суду у подібних правовідносинах виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірному випадку прокурор формально оскаржує управлінське рішення владного суб`єкта, проте прагне до припинення подальшого існування набутого приватними особами цивільного права на житло, що свідчить про те, що оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на житлове приміщення безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права. Такий спір має приватноправовий характер та з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга обґрунтована тим, що державний реєстратор провів реєстрацію права власності на житлове приміщення без перевірки будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, тому рішення державного реєстратора є протиправним та підлягає скасуванню. Скаржник також вказує на хибність висновків судів попередніх інстанцій, що нерухоме майно є спірним і належить третім особам на праві власності, оскільки даний спір не є спором про скасування чи відновлення майнових прав цих осіб на об`єкт самочинного будівництва, а стосується повноважень державного реєстратора, як суб`єкта наділеного владними функціями щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що вказує на належність спору до юрисдикції адміністративного суду.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11 . Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 (далі - КАС України).
12. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.
13. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
15. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
16. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.