ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №804/2853/15
адміністративне провадження №К/9901/28893/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Турлакової Н.В. від 29 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юхименка О.В., суддів Кругового О.О., Нагорної Л.М. від 02 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ібоя Преміум" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ібоя Преміум" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (правонаступник - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії Інспекції щодо проведення перевірки, складання акту №3330/04-61-15-01/37731786 від 28 листопада 2014 року за її наслідками та винесення податкового повідомлення-рішення №0000471501 від 17 січня 2015 року, які вчинені не в порядку і не у спосіб, передбачених законодавством України; 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471501 від 17 січня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, оскільки до її початку не отримувало від відповідача відповідного наказу та повідомлення, як і власне примірнику акту, складеного за результатами перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також вважає, що Інспекція дійшла помилкового висновку щодо безпідставного включення платником податків до складу податкового кредиту за серпень 2014 року суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) по виписаним ТОВ "Логан Груп" податковим накладним, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, адже такі не підлягали реєстрації в силу вимог пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000471501 від 17 січня 2015 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2014 року на підставі виписаних ТОВ "Логан Груп" податкових накладних, а невиконання контрагентом свого обов`язку із декларування ПДВ у відповідному періоді не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови і має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту; до того ж сума податку у кожній із складених податкових накладних менше ніж 10 тисяч гривень., тобто такі не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно приписів пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України. Окрім того суд зазначив, що отримане позивачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить підпису уповноваженої особи та печатки податкового органу, що суперечить вимогам законодавства.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що дії по складанню акта перевірки, у тому числі щодо викладених у ньому висновків, є способом реалізації повноважень контролюючого органу, а сам акт перевірки лише носієм доказової інформації, який не віднесений до рішення (акту індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та не породжує для суб`єкта господарювання юридичних наслідків.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняття ним рішення у цій частині за неправильного застосування норм матеріального права, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі податкових накладних, виписаних при здійсненні операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, а тому у відповідності до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України такі податкові накладні підлягали включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру ПДВ в одній податковій накладній, однак не були зареєстровані контрагентом. Також стверджує про залишення судами поза увагою обставин недекларування ТОВ "Логан Груп" своїх зобов`язань по виписаних на адресу позивача податковим накладним у серпні 2014 року й відображення відповідних сум ПДВ лише у звітності за вересень 2014 року; платником податку не підтверджено товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, у тому числі щодо здійснення сплати податку у зв`язку з придбання товарів (послуг) та фактичне отримання останніх.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено камеральну перевірку декларації з ПДВ за серпень 2014 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року, поданого в жовтні 2014 року, та декларації за вересень 2014 року Товариства, за результатами якої складено акт №3330 від 28 листопада 2014 року, копія якого направлена на адресу позивача, проте рекомендоване поштове відправлення вручено не було і повернулося із відміткою пошти "за закінченням строку".
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, яка за результатами звітного періоду підлягала сплаті до бюджету у розмірі 54578,00 грн. Підставою для такого висновку слугували наступні обставини: згідно до Додатку 5 уточнюючого розрахунку до декларації за серпень 2014 року Товариством до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 63320,92 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Логан Груп", однак податкові зобов`язання останнім відображені в декларації за вересень 2014 року; Товариством заяву про відмову постачальника надати податкову накладну або порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі подано у вересні 2014 року, в той час як податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Логан Груп" сформовано в серпні 2014 року; перевіркою встановлено, що зазначений позивачем в податкових накладних товар має імпортне походження та податкові накладні, відповідно, підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471501 від 17 січня 2015 року, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 68222,50 грн., з яких 54578,00 грн. за основним платежем та 13644,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.