ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №461/7242/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16481/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Овація" на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №461/7242/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овація" до Львівської міської ради, третя особа Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" про визнання протиправним та скасування рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Позивач, звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №118 від 19.02.2016 року "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20.12.2010 року №1768". Судом першої інстанції до участі у розгляді справи залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".
2. Постановою від 08 червня 2017 року Галицького районного суду м. Львова, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:
3.1. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1768 від 20.12.2010 року, заборонено роздрібну торгівлю алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного) у стаціонарних об`єктах торгівлі та малих архітектурних формах, за винятком закладів ресторанного господарства, з 22:00 год. по 10:00 год.
3.2. Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №118 від 19.02.2016 року внесені зміни до рішення виконавчого комітету від 20.12.2010 року №1768, якими доповнено пунктом 1-1 у такий редакції: " 1-1. Заборонити оформлення віконних вітрин продукцією алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об`єктах торгівлі та малих архітектурних формах".
4. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив із того, що оскаржене рішення відповідач прийняв відповідно до повноважень, передбачених Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв" від 21 січня 2010 року N 1824-VI, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями" з метою усунення прихованої реклами алкогольних, слабоалкогольних, напоїв та пива
4.1. При цьому суди попередніх інстанцій, з посиланням на Положення про реалізацію виконавчими органами міської ради державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, затвердженого рішенням виконавчого комітету міської ради від 02.07.2004 року № 636, встановили, що при прийнятті рішення виконавчого комітету від 20.12.2010 № 1768, відповідачем не було порушено вимоги ст. 36 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", натомість виконавчий комітет Львівської міської ради приймав рішення з метою усунення прихованої реклами алкогольних, слабоалкогольних, напоїв та пива, а саме для зменшення умов споживання алкогольних та слабоалкогольних напоїв та охорони фізичного здоров`я людини. Відтак не допущено порушення вимог цього Закону і при внесенні змін до зазначеного рішення відповідача.
Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року. Просить оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, він вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі Закон України № 1160-IV). Попри те, що проект регуляторного акту не було оприлюднено у встановленому порядку, суди вказали на дотримання відповідачем процедури його прийняття.
5.2. Крім того, вказує, що судами не досліджено, яким чином та на яких підставах відповідач відносить орендне оплачуване майно товариства до елементів/об`єктів благоустрою, оскільки вікна є складовою та невід`ємною частиною орендованого майна (магазину) товариства та не являються і не можуть бути віднесені до об`єктів та елементів об`єктів благоустрою. Вважає, що відповідач, прийнявши Рішення виконавчого комітету Львівської міської Ради №118 від 19.02.2016 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 20.12.2010 року 1768", обмежує товариство у користуванні його орендованим майном та забороняє користуватись приміщенням на власний розсуд для здійснення господарської діяльності та вказане рішення відповідачем прийнято з перевищенням своїх повноважень, оскільки законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування самостійно трактувати вікна як вітрини та відносити їх до "об`єктів" та "елементів благоустрою". Також вказує на те, що судом не досліджено на підставі чого відповідач трактує той факт, що ззовні з вікон магазину видно внутрішні вітрини та стелажі магазину як "оформлення віконних вітрин" та неправомірної відносить "вікна" магазину до об`єктів та елементів об`єктів благоустрою.
6. Відповідачем та третьою особою заперечень чи відзиву на касаційну скаргу не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 08.02.2020 (надалі - КАС України), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.