ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №826/20340/15
адміністративне провадження №К/9901/37178/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А., Губської Л.В., Федотова І.В. від 10 квітня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ УФС", відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) від 4 липня 2014 року № 44110, що оформлено наказом від 18 листопада 2014 року № 6; зобов`язати подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, без законодавчо мотивованої причини для цього.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ УФС" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язано відповідача 1 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність правових підстав відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для визнання договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та банком, недійсним.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ УФС", скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2016 року та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір банківського вкладу (депозиту) № 44110, укладений між позивачем та банком, визнано уповноваженою особою Фонду нікчемним в силу прямих приписів діючого законодавства.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судом апеляційної інстанції не досліджено, які саме обставини відповідно до наказу від 18 листопада 2014 року свідчать про наявність підстав, передбачених пунктами 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання вказаного правочину нікчемним, не надано їм належної правової оцінки, не враховано норми статті 2 цього Закону щодо нормативного визначення понять "вклад" та "вкладник", внаслідок чого суди дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За результатом нового розгляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки під час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім`я позивача, надходили внаслідок так званої "розбивки" великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладом за рахунок Фонду, є правомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 3 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/20340/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року прийнято до свого провадження справу № 826/20340/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що між ПАТ "КБ УФС" в особі заступника регіонального директора - начальника відділення "Київська обласна дирекція ПАТ "КБ "УФС" (банк) та позивачем (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 4 липня 2014 року № 44110, відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти у сумі 198000,00 грн у тимчасове строкове користування на строк до 4 жовтня 2014 року та зобов`язується сплачувати проценти за його користування.
У зв`язку із цим, позивачем 4 липня 2014 року на вкладний рахунок зараховано грошові кошти у розмірі 198000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 4 липня 2014 року № TR.58419.1137.436.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "КБ УФС" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ УФС", згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ"; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Український фінансовий світ" призначено Гончарова Сергія Івановича.
Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ УФС".
На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13 листопада 2014 року № 119 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ УФС" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року та призначено Гончарова С.І. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ УФС" строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року.
У подальшому виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 5 листопада 2015 року № 201 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ УФС" на 2 роки до 12 листопада 2017 року включно та делегування повноважень ліквідатора ПАТ "Комерційний банк "Українській фінансовий світ" Оберемку Роману Анатолійовичу до 12 листопада 2017 року включно.
Також наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" Гончарова С.І. від 18 листопада 2014 року № 6, на підставі пункту 6 частини другої статті 37, частин другої та третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та висновків комісії з визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських вкладів (депозитів), враховуючи рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (виписка з протоколу засідання виконавчої дирекції № 237/14 від 18 листопада 2014 року), визнано нікчемними трансакції та правочини згідно з переліком та, зокрема, зазначеного вище договору банківського вкладу (депозиту).
Як встановлено колегією суддів, листом за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ УФС" Гончарова С.І. від 24 грудня 2014 року № 001/4180 позивачу повідомлено, що договір банківського вкладу від 4 липня 2014 року № 44110 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме: пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не надав належної правової оцінки тому, що умови договору не передбачають платіж або передачу іншого майна з метою отримання позивачем переваг перед іншими кредиторами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 14 серпня 2014 року № 491 "Про віднесення ПАТ "КБ УФС" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1, відкритому у ПАТ "КБ УФС" відповідно до договору від 4 липня 2014 року № 44110, знаходились грошові кошти на загальну суму 198000 грн 00 коп.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, з посиланням на те, що правочин має ознаки нікчемності, визначені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.