ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №826/19572/15
адміністративне провадження №К/9901/16585/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Мазур А.С. від 19 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. від 20 липня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Енергобанк", відповідач - 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО, відповідач - 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО щодо невнесення ОСОБА_1 . до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невнесення ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь позивача на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;
- зобов`язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами у ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року, право вимоги на який було відступлено на користь ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства, не включено позивача до переліку і у подальшому до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Енергобанк" за рахунок Фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 відступила на користь ОСОБА_1 право вимоги до ПАТ "Енергобанк" грошових коштів у розмірі 189 357,22 грн, отже, позивачем на користь позивача не укладались договори банківського вкладу (депозиту) або банківського рахунку та позивачем не вносилися кошти до банку; позивач не є власником іменного депозитного сертифіката. На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач не є вкладником у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки зазначений договір про відступлення права вимоги не дає підстав для визнання ОСОБА_1 особою, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 10 серпня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/19572/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не було закінчено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/19572/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
Представником скаржника та представником Уповноваженої особи Фонду подано клопотання про їх участь у касаційному розгляді справи у судовому засіданні, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 16 жовтня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ПАТ "Енергобанк" укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_1, за умовами якого банк зобов`язується відкрити поточний мультивалютний рахунок клієнта № НОМЕР_1 та здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку.
ОСОБА_3 поклала на вказаний рахунок грошові кошти у розмірі 1 514 857,75 грн.
22 січня 2015 року ФОП ОСОБА_3 відступила на користь восьми фізичних осіб право вимоги на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, а саме по 189 357,22 грн кожній фізичній особі.
На підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2015 року право вимоги частини коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Енергобанк", ОСОБА_3 було відступлено ОСОБА_1 .
Згідно з умовами пункту 1.1 вказаного договору від 22 січня 2015 року первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги до ПАТ "Енергобанк", що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором банківського рахунку № НОМЕР_1 від 16 жовтня 2013 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором щодо повернення частини коштів, внесених на рахунок первісного кредитора, у розмірі 189 357,22 грн відповідно до умов основного договору.
12 лютого 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 96 "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних".
На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 29 від 12 лютого 2015 року, яким запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "Енергобанк" на період з 13 лютого 2015 року по 13 травня 2015 року.
Рішенням Виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 93 від 30 квітня 2015 року було продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" до 11 червня 2015 року.
11 червня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12 червня 2015 року № 115 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк" з 12 травня 2015 року по 11 червня 2016 року.
ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Енергобанк", однак отримала відповідь, що вона не є вкладником банку.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у позивача виникло право власності на частину грошових коштів, що містяться на банківському рахунку ОСОБА_1 у ПАТ "Енергобанк", відтак, протиправна бездіяльність уповноваженої особи порушує право власності позивача на частину вкладу.
Від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки останні є законними та обґрунтованими.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).