ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2020 року
Київ
справа №820/1980/16
адміністративне провадження №К/9901/28674/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Слобожанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року (головуючий суддя: Панченко О.В.)
та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду суду від 29 серпня 2016 року (колегія суддів: головуючи суддя - Беденик А.П., судді - Калиновський В.А., Філатова Ю.М.)
у справі №820/1980/16
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран"
до Слобожанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Буран" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Слобожанська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та помилковість висновків контролюючого органу про відсутність реального виконання господарських операцій між Підприємством та ТОВ "Вімаква".
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено:
- скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.11.2015 №0000132200 Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області;
- стягнуто на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран" судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальне здійснення правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Вімаква" у періоді, що перевірявся, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за наслідками господарських операцій з вказаним вище контрагентом.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наявні певні недоліки у наданих позивам первинних документах.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Вімаква" за період з 01.04.2015 по 30.04.2015 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.10.2015 № 209/20-04-22-00/34236803 (а.с. 16-18).
Згідно висковків Акта перевірки, контролюючий органом дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: Підприємство завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за квітень 2015 року в сумі 52 797 грн в результаті взаємовідносин з ТОВ "Вімаква" за період з 01.04.2015 по 30.06.2015, внаслідок чого позивачем завищено задеклароване за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, за період з 01.05.2015 по 31.05.2015, за період з 01.06.2015 по 30.06.2015, за період з 01.07.2015 по 31.07.2015, за період з 01.08.2015 по 31.08.2015 значення рядка декларації 24 "Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 52 797 грн (а.с. 17).
На підставі Атка перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2015 року №0000132200, яким Підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52 797, 00 грн (а.с. 12).
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вімаква" у періоді, що перевірявся.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.
Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;
Відповідно до ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до приписів пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.