ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №806/2273/17
адміністративне провадження №К/9901/39031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (головуючий суддя - Моніч Б.С., судді: Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі №806/2273/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Департамент ДВС МЮУ) про визнання неправомірними бездіяльність (дії), скасування рішення (повідомлення),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними бездіяльність (дії) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині повернення виконавчого документа за справою № 806/339/17 від 09 березня 2017 року;
- скасувати рішення (повідомлення) державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. від 04 серпня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, як неправомірне та безпідставне.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог визначених статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" безпідставно повернув виконавчий лист без виконання посилаючись на статтю 4 вказаного Закону.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що відповідач повертаючи позивачу виконавчий документ без прийняття до виконання, який не відповідає вимогам щодо оформлення виконавчого документу встановленим статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження", діяв правомірно та в межах наданих йому повноважень.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнано неправомірними бездіяльність (дії) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині повернення виконавчого документа у справі №806/339/17 від 09 березня 2017 року. Скасовано повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е. від 04 серпня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на статтю 4 Закону України "Про виконавче провадження" (вимоги до виконавчого документа) не є безумовною підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, з огляду на можливість вчинення державним виконавцем дій передбачених статтею 18 вказаного Закону. Також, суд вказав, що під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти, а тому відсутність у виконавчому листі коду ЄДРПОУ боржника та індивідуального ідентифікаційного номера стягувача не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого провадження без виконання.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги. Позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року незаконною та необґрунтованою, а тому просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року
Зокрема, скаржник вказує, що у разі невідповідності виконавчого документа приписам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до органу, який видав виконавчий документ щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред`явити виконавчий документ на виконання повторно.
Окрім того, скаржник не заперечує, що державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз, але це не є його обов`язком.
Заперечення на касаційну скаргу від позивача не надходили.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 16 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М, Данилевич Н.А. відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Богданюк Н.Л., у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до Управління про запобігання корупції та проведення люстрації МВС України щодо визнання дій неправомірними, зобов`язання надати повну та достовірну інформацію на звернення від 25 грудня 2016 року задоволено.
Позивачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ було подано на виконання виконавчий лист №352, який виданий 06 квітня 2017 року на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №806/339/17.
04 серпня 2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Бурла В.Е. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання, яке мотивоване тим, що всупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у пред`явленому виконавчому документі не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника та стягувача.
Не погодившись із рішенням (повідомленням) державного виконавця Бурла В.Е., позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої, третьої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі також - Закон №1404-VIII, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);