У Х В А Л А
24 березня 2020 року
м. Київ
Провадження № 13-28зво20
Суддя Великої Палати Верховного Суду Британчук В.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд судових та слідчих рішень щодо неї за виключними обставинами,
установив:
23 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судових та слідчих рішень щодо неї за виключними обставинами.
ОСОБА_1 просить: відкрити провадження у заяві; витребувати у прокуратури та слідчих постанови про закриття проваджень у її заявах за 2011 - 2012 роки; скасувати постанови слідчих від 14 червня 2006 року, 18 та 20 листопада 2009 року; закрити всі кримінальні провадження щодо неї; негайно припинити дії всіх запобіжних заходів; внести подання до Генеральної прокуратури про притягнення службових осіб Львівської місцевої прокуратури № 1 та всіх слідчих, задіяних у справі щодо неї, до відповідальності; винести окрему ухвалу, якою зобов`язати провести належне досудове розслідування кримінального провадження № 42018140000000329, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 жовтня 2018 року за ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України.
Як на підставу перегляду судових рішень заявниця посилається на рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 № 2-р/2020. Вказує, що її справу за виключними обставинами було розглянуто не тим судовим органом, що передбачений ст. 125 Конституції України, - Великою Палатою, а не Верховним Судом України.
Перевіривши заяву на відповідність вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), приходжу до висновку про необхідність залишення заяви ОСОБА_1 без руху з огляду на таке.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Рашитов та інші проти України" від 08 березня 2018 року (заява № 5014/16), яке набуло статусу остаточного 29 березня 2018 року, констатовано порушення щодо ОСОБА_1 п. 1 ст. 6 та ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю кримінального провадження (тривалість провадження була надмірною і не відповідала вимозі "розумного строку") та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг на надмірну тривалість кримінального провадження.