ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 757/3319/18
провадження № 51-56 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Єремейчука С.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Фунікової О. В.,
прокурора Костюка О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Зубрицького Олександра Олександровича, що діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст.49 КК та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017160000001441 від 20 жовтня 2017 року, закрито.
Згідно з ухвалою ОСОБА_2 підозрювався у тому, що навесні 2011 року переслідуючи корисливу мету, за грошову винагороду, надав згоду невстановленій у ході досудового розслідування особі придбати та зареєструвати на своє ім`я підприємство ТОВ "Київкапіталбуд" з метою прикриття незаконної діяльності. З метою втілення своїх злочинних намірів, бажаючи одержати винагороду за придбання фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи навмисно, підписав договір купівлі-продажу частки у Статутному капіталі та корпоративних прав ТОВ "Київкапіталбуд", згідно з яким останній за 1000 гривень придбав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 100 % корпоративних прав у Статутному капіталі ТОВ "Київкапіталбуд".
Після чого ОСОБА_2 підписав протокол № 3 загальних зборів учасників ТОВ "Київкапіталбуд", згідно якого прийнято рішення про його вступ до складу учасників ТОВ "Київкапіталбуд", призначення його на посаду директора цього підприємства та вихід з учасників із вказаного товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Надалі, в кінці квітня 2011 року ОСОБА_2 передав статутні та реєстраційні документи ТОВ "Київкапіталбуд" а також печатку і електронний ключ від системи "Клієнт-Банк" по розрахунковому рахунку підприємства невстановленим у ході досудового розслідування особам, тобто за грошову винагороду придбав фіктивне підприємство з метою прикриття незаконної діяльності. Незаконна діяльність ТОВ "Київкапіталбуд" полягала у тому, що невстановлена група осіб, використовуючи реквізити ТОВ "Київкапіталбуд" та печатку підприємства, керуючи його розрахунковим рахунком здійснювали незаконну діяльність, яка полягала в документальному оформленні неіснуючих операцій з виконання робіт та переведені бюджетних безготівкових грошових коштів у готівкову форму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року повернуто захиснику ОСОБА_1 - адвокату Зубрицькому О.О. його апеляційну скаргу з додатками на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Зубрицький О.О. просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційним судом порушені вимоги ч.2 ст.24 та ст.393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а також не враховані правові висновки Верховного Суду України щодо кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження судових рішень.
Зазначає, що в ухвалі Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року про повернення апеляційної скарги безпідставно вказано, що з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається, що вона стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 . Навпаки, як вказує захисник, ухвалою районного суду по суті створено преюдицію, якою ОСОБА_1, хоча і не зазначено в судовому рішенні, однак його можливо ідентифікувати, оскільки як у матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42014160000000101, а також виділених матеріалах стосовно ОСОБА_1, так і в оскаржуваній ухвалі фігурує одна й та ж сума бюджетних коштів у розмірі 46 300 000 грн., якою заволоділи у один і той же час, шляхом документального оформлення неіснуючих операцій з придбання та продажу товарів з подальшим переведенням вказаних безготівкових грошових коштів у готівкову форму.
Вважає, що у рішенні районного суду наведені події, які не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того події, які зазначені у судовому рішенні не утворюють складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК.
На касаційну скаргу захисник ОСОБА_2 - адвокат Янголь О.В. подала письмові заперечення в яких просила залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. Зазначила, що з підстав викладених захисником Зубрицьким О.О. не вбачається яким чином в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 зачіпаються права ОСОБА_1 .
Позиції учасників судового провадження
Прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни. Вважав, що зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року щодо ОСОБА_2 неможливо ідентифікувати особу ОСОБА_1, а, отже, вказане судове рішення не стосується його прав, свобод чи інтересів.
Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Захисники Зубрицький О.О. та Янголь О.В. просили розглянути справу без їх участі та без участі Костюка В.А.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.
Положення п.8 ч.3 ст.129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства - забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1). Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді (ч. 2).
Статтею 393 КПК визначений перелік осіб, які мають право на подачу апеляційної скарги.
Згідно з п.10 ч. 1 ст.393 КПК апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Разом з тим, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини").