Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 243/1014/18
провадження № 51-1381 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Остапука В.І., Слинька С.С.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Забавіна О.Г. (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018050510000038 щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черкаське Донецької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, будучи особою, раніше судимою за вчинення корисного злочину, повторно, умисно 04 січня 2018 року о 12:10 год. таємно викрав з подвір`я на АДРЕСА_2 металевий прут, вартістю 110 грн.
Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_1 шляхом проникнення до гаражу умисно, повторно, таємно викрав ємність наповнену металевими цвяхами та чайник, всього на загальну суму 470 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд вказав на те, що наданими стороною обвинувачення доказами не спростована версія обвинуваченого про те, що металобрухт він знайшов на пустирі, а до домоволодіння потерпілого не проникав та жодного майна не викрадав.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що:
- судові рішення є невмотивованими, не містять належної оцінки усіх доказів, зокрема, показань потерпілого та свідків,
-місцевий суд безпідставно визнав недопустимими доказами протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками,
-у вироку не вказано, за якою саме частиною та пунктом статті 284 КПК України виправдано особу.
- суд першої інстанції провів судові засідання за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату та час судового засідання,
В свою чергу суд апеляційної інстанції усупереч вимог ст. 404 КПК України не задовольнив клопотання прокурора, не дослідив повторно доказів та не дав їм належної оцінки, а тому ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 цього Кодексу.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу подано заперечення захисником Забавіним О.Г., у якому він вказує на законність та обґрунтованість судових рішень і просить залишити їх без зміни.
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Захисник заперечував проти задоволення скарги та просив залишити її без задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони обвинувачення щодо незгоди з даною судами оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 373 цього Кодексу передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону. Проте сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння.
Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів та дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому встановив, що жоден із цих доказів не доводить поза розумним сумнівом, що інкримінований злочин вчинив саме ОСОБА_1 .