Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 367/7855/16-ц
провадження № 61-40032св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Оладько С. І. та постанову Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Гуля В. В., Іванової І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона та відповідач з березня 2008 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а 29 травня 2015 року зареєстровали шлюбі, який розірваний 15 жовтня 2016 року.
Під час спільного проживання за спільні кошти у розмірі 40 000 дол. США було придбане нежитлове приміщення("Салон краси "For You"), де додатково нею особисто для проведення ремонтних та супутніх робіт були вкладені кошти в сумі, яка еквівалентна 30 000,00 дол. США, та придбано обладнання на суму близько 5 000 дол. США.
Крім того, відповідачем був придбаний житловий будинок у 2003 році, який на той час був покинутий, без вікон, дверей, та частково без даху. Після початку її спільного проживання з відповідачем та ведення спільного господарства цей будинок був повністю відбудований та став придатним для проживання в ньому.
Вказувала на те, що для здійснення необхідних платежів вона продала автомобіль марки "Нива Шевроле" (14 000,00 дол. США), земельну ділянку (5 000,00 дол. США), а також інші речі, які належали їй на праві особистої приватної власності. Всі будівельні та дизайнерські роботи велись під її безпосереднім наглядом, вона особисто клеїла у будинку шпалери, проектувала та створювала ландшафт земельної ділянки.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 з березня 2008 року до 29 травня 2015 року; здійснити поділ спільного майна, а саме: виділити їй у власність 1/2 частини нежитлового приміщення ("Салон краси "For You"), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, виділивши іншу 1/2 частини цього ж приміщення ОСОБА_2 ; виділити їй у власність 1/2 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_2, іншу частину цього будинку виділити ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, та судом такі обставини не встановлено, тому відсутні підстави для встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відповідно, також відсутні підстави для визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін, а також для його поділу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судове рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділу майна.
Вказувала на те, що у 2008 році вона займалась оформленням документації щодо здійснення добудови до житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується власноручно заповненою нею квитанцією від 11 вересня 2008 року № 94 (призначення платежу - за технічні умови будинку). Зазначене свідчить, що вона дійсно проживала однією сім`єю з відповідачем з березня 2008 року.
Суди не врахували, що за період її спільного проживання з відповідачем вказаний будинок істотно збільшився у порівнянні із тим, який відповідач отримав у спадок від його батька.
Крім того, суди помилково не врахували показання свідків, які підтвердили факт проживання сторін однією сім`єю у період з березня 2008 року до 28 травня 2015 року .
Також суди помилково вважали, що реєстрація її місця проживання з жовтня 2009 року у житловому будинку АДРЕСА_3 не може бути безспірним доказом тих обставин, що вона у вказаний нею у позовній заяві період проживала із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Також суди не врахували, що 14 травня 2011 року та 15 вересня 2011 року, тобто у період спільного проживання сторін, вона продала два автомобілі за 12 000,00 дол. США та 21 000,00 дол. США, а отримані від продажу кошти у сумі 33 000,00 дол. США інвестувала у будівельно-оздоблювальні роботи і виконала всі вимоги, які передбачені інвестиційним контрактом від 21 вересня 2009 року (про інвестування у спірне нежитлове будівництво), після виконання якого відповідач 21 червня 2012 року оформив право власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суди не врахували, що вона інвестувала свої особисті кошти в оздоблення вказаного нежитлового приміщення, що також підтверджується комерційною пропозицією від 10 серпня 2011 року на виготовлення вікон, договору купівлі-продажу стойки адміністратора від 15 серпня 2012 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 29 травня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний 15 жовтня 2016 року.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 жовтня 2013 року належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3 . Також ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 21 червня 2012 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.