Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 464/2627/18
провадження № 61-20575св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Деос-Охорона",
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року у складі судді Чорної С. З. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М. та Ніткевича А. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Деос-Охорона", третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі, про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Деос-Охорона" (далі - ПП "Деос-Охорона") про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов`язання відповідача ПП "Деос Охорона", в особі директора Чурілова О. А., внести запис до його трудової книжки про прийняття на роботу на посаду охоронця з 29 травня 2009 року; зобов`язати відповідача ПП "Деос-Охорона" провести нарахування у УПФ України в Пустомитівському районі за період з 29 травня 2009 року до 25 червня 2010 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 травня 2009 року до 24 лютого 2017 року позивач працював в ПП "Деос Охорона" на посаді охоронця. Після його звільнення за угодою сторін йому стало відомо, що в трудовій книжці відсутній запис про те, що він працював на цьому підприємстві з 29 травня 2009 року по 25 червня 2010 року. Вважає вищевказані дії відповідача незаконними та такими, що суперечать положенням статті 48 КЗпП України. Звернувся до начальника підприємства, проте останній не вніс відповідний записи до його трудової книжки. Зазначив, що заробітну плату він отримував щомісячно, гроші привозили працівники адміністрації на об`єкт та видавались готівкою в конверті. Факт його перебування у трудових відносинах може підтвердити листом від адмінстрації ПП "Деос Охорона" від 04 червня 2010 року, де його запрошували прийти у відділ кадрів для прийняття рішення стосовно працевлаштування. Встановлення факту його перебування у трудових відносинах є необхідним з метою нарахування йому правильного трудового стажу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП "Деос-Охорона" відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову місцевий суд виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому, відповідно, не підлягали задоволенню і інші вимоги позивача, зокрема, про зобов`язання відповідача внести записи до трудової книжки позивача та про проведення нарахування в УПФ в Пустомитівському районі за спірний період.
Суд першої інстанції вказував, що позивач не довів обставини, що в період з 29 травня 2009 року до 25 червня 2010 року перебував у трудових відносинах з ПП "Деос Охорона", оскільки відсутня заява про прийняття на роботу, відсутній наказ про прийняття позивача на роботу, не доведено факту роботи за правилами внутрішнього трудового розпорядку з визначенням робочого місця, а також відсутні докази нарахування та виплати заробітної плати за трудовим договором протягом цього періоду.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року без змін.
Апеляційний суд зазначав, що факт трудових відносин у спірний період листом адміністрації ПП "Деос Охорона" від 04 червня 2010 року підтверджений бути не може, адже не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позовних вимог щодо наявності трудових відносин між сторонами у справі, до моменту офіційного працевлаштування позивача. Апеляційний суд вказував, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що правовідносини між позивачем та відповідачем у спірний період не були трудовими. Не спростовують цього і висновки Державної інспекції України з питань праці, зроблені за результатами перевірки здійсненої на підставі заяви позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а у справі ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалюючи оскаржувані рішення дійшли до неправильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, а їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
ОСОБА_1 вказував, що заробітну плату він отримував щомісячно, гроші привозили працівники адміністрації на об`єкт та видавались готівкою в конверті. Факт його перебування у трудових відносинах підтверджується листом адміністрації ПП "Деос Охорона" від 04 червня 2010 року, в якому міститься запрошення прибути до відділу кадрів для прийняття рішення стосовно працевлаштування.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Сихівського районного суду м. Львова.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що з 25 червня 2010 року до 24 лютого 2017 року ОСОБА_1 працював в ПП "Деос Охорона" на посаді охоронця на підставі укладеного між сторонами безстрокового трудового договору від 25 червня 2010 року.
24 лютого 2017 року позивач був звільнений на підставі пункту першого статті 36 КЗпП України (за згодою сторін).
При звільнені ОСОБА_1 отримав повний розрахунок, що підтверджується відомостями про виплату грошей №№ 3, 4. У типовій формі № П-2 позивач власноруч написав, що розрахований повністю у день звільнення і претензій до підприємства не має.
Місцевим судом встановлено, що позивач звернувся зі скаргою до Державної інспекції України з питань праці з приводу порушення відповідачем трудового законодавства.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.