Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 320/8118/17
провадження № 61-10108св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вознесенська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізьської області від 21 серпня 2018 року у складі судді: Іваненко О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування уточненого позову, позивач посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1769 га, кадастровий номер 2323080800:05:001:0267; земельна ділянка площею 8,6201 га, кадастровий номер 2323080800:02:015:0009 та вклад на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України". За час життя, а саме 07 квітня 2017 року, ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповів їй, ОСОБА_1, своїй доньці. Вона на час смерті ОСОБА_4 мешкала разом з ним в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї, інших відомих претендентів на спадщину немає. Після смерті ОСОБА_4, в передбачений законодавством строк, вона в особі представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 17 травня 2017 року, звернулась до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Бондар Т. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, нотаріус своїм листом №299/01-16 від 05 липня 2017 року відмовив у прийманні заяви та доданих до неї копій документів, оскільки для оформлення спадщини необхідне звернення безпосередньо спадкоємця, а не його представника, а також нотаріусу необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, але вони знаходяться у відповідача ОСОБА_2 . Після подання нею позову до суду, з`ясувалось що крім неї, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_2, який до заяви надав заповіт виданий ОСОБА_3 у січні 2017 року і нотаріус завів спадкову справу. Таким чином, ОСОБА_2 був залучений до справи в якості співвідповідача.
Із запереченнями відповідача ОСОБА_2 проти позову вона не згодна, оскільки заповіт складений 07 квітня 2018 року є чинним, він зареєстрований в реєстрі за № 14 секретарем Вознесенської сільської ради, посвідчений при свідках ОСОБА_6 та ОСОБА_7,
Тому, вона просила визнати за нею, право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1769 га, кадастровий номер 2323080800:05:001:0267, земельну ділянку площею 8,6201 га, кадастровий номер 2323080800:02:015:0009, розташованих на території Вознесенської сільської ради та вклад на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України", в порядку спадкування після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізьської області від 21 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1769 га, з цільовим призначенням "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд", кадастровий номер 2323080800:05:001:0267, земельну ділянку площею 8,6201 га, з цільовим призначенням "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", кадастровий номер 2323080800:02:015:0009, які розташовано на території Вознесенської сільської ради та вклад на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України", в порядку спадкування після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважав за необхідне визнати за позивачем право власності на спадкове майно тому, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, заповіт є дійсним, із заявою про відмову від прийняття спадщини до державної нотаріальної контори не зверталася, на даний час вона у зв`язку з відсутністю оригіналів документів не має можливості надати необхідні правовстановлюючі документи для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, однак має бажання прийняти спадщину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 травня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, є нікчемним і не може бути використаний як доказ належності спадщини ОСОБА_1, оскільки відповідно до вимог закону посвідчені заповіти підлягають державній реєстрації, проте 02 травня 2017 року, на момент смерті ОСОБА_3, в спадковому реєстрі були відсутні відомості про його заповіт на користь ОСОБА_1, такі відомості були внесені тільки 16 травня 2017 року, через 14 днів після його смерті.
Крім того вказував, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності. Як правильно зазначено у відповіді нотаріуса із заявою, відповідно до частини другої статті 269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Тому за законом ОСОБА_1 не зверталася із заявою про прийняття спадщини і пропустила строк прийняття спадщини.
Також згідно Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ОСОБА_1 перебувала на території України тимчасово посвідку на постійне проживання не оформлювала, в судовому засіданні пояснила, що до цього в Україні не була більше десяти років, що ніяк не може бути розцінене як довготривале відрядження. ОСОБА_1 не прийняла спадщину як особа, що постійно проживала зі спадкодавцем на момент його смерті.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.7).
Померлий ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 (а.с.8).
ОСОБА_1 за життя ОСОБА_3 подарувала йому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування від 24 жовтня 2002 року (а.с.9).
До складу спадкового майна, крім вказаного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, також входить: земельна ділянка площею 0,1769 га, кадастровий номер 2323080800:05:001:0267,цільове призначення - "для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд"; земельна ділянка площею 8,6201 га, кадастровий номер 2323080800:02:015:0009, цільове призначення - "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва",та вклад на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ "Державний ощадний банк України" (а.с.9-19, 72-77).
Згідно із заповітом, складеним ОСОБА_3 07 квітня 2017 року, останній заповів ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право (а.с.20).
20 червня 2017 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Бондар Т. І. із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.82).
Листом №599/01-16 від 05 липня 2017 року нотаріус відмовив у прийнятті заяви та доданих до неї копій документів, оскільки для оформлення спадщини необхідне звернення безпосередньо спадкоємця, а не його представника, а також нотаріусу не надано оригіналів документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (а.с.95).
Також із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області Бондар Т. І. звернувся ОСОБА_2, надавши заповіт від 16 січня 2017 року, складений ОСОБА_3 на його користь (а.с.56-63).
Заповіт ОСОБА_3 07 квітня 2017 року складено та посвідчено секретарем Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області Онищенко Л. А. у присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки заповідач мав вади зору і не міг особисто прочитати уголос текст заповіту. Заповіт власноручно підписаний заповідачем ОСОБА_3 та зазначеними свідками у присутності секретаря сільської ради, яка перевірила їх дієздатність та зареєструвала заповіт в реєстрі за № 14.
Повноваження Онищенко Л. А. на вчинення нотаріальних дій підтверджено, наданою, на запит апеляційного суду, копією рішення виконавчого комітету Вознесенівської сільської ради №72 від 26 листопада 2015 року (а.с.237).
Вчинення нотаріальної дії Онищенко О. А. - посвідчення заповіту, складеного ОСОБА_3 07 квітня 2017 року підтверджується витягом з реєстру нотаріальних дій по Вознесенівській сільській раді, в якому під № 14 від 07 квітня 2017 року зазначено про вчинення нотаріальної дії: посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3, 1939 року народження (а.с.238- 241).
В матеріалах справи міститься копія журналу реєстрації вихідної документації Вознесенської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, в якому під реєстровим номером № 191 від 19 квітня 2017 року зазначено про направлення 19 квітня 2017 року до ДП "Національні інформаційні системи" м. Запоріжжя заяви про реєстрацію заповіту ОСОБА_3 від 07 квітня 2017 року № 14 (а.с.134-136).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.