Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 759/14786/16-ц
провадження № 61-45976св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Святошинська районна у місті Києві державної адміністрації,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Болотова Є. В., Кирилюк Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними розпорядження органу приватизації Святошинського району №2951 від 14 грудня 2004 року про приватизацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на житло, видане Святошинською районною у м. Києві радою 14 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про належність їм на праві спільної часткової власності по Ѕ частині кожному квартири АДРЕСА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 05 лютого 1988 року йому був виданий ордер на зайняття квартири АДРЕСА_1 на трьох осіб: він, його дружину ОСОБА_2 та її сина від попереднього шлюбу ОСОБА_3, який загинув у вересні 2001 року.
Позивач посилався на те, що подружнє життя не склалося і у 2013 року ОСОБА_2 виїхала з квартири до села Пухівка Київської області, однак на його прохання знятися з реєстрації у квартирі не реагувала, тому із зазначеним питанням він звернувся до житлової організації, де йому повідомили про приватизацію квартири.
Позивач стверджував, що не звертався до органу приватизації Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації з приводу передачі йому у власність квартири АДРЕСА_1 і заяву на приватизацію квартири не підписував.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року позов задоволено, визнано недійсними розпорядження органу приватизації Святошинського району №2951 від 14 грудня 2004 року про приватизацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на житло, видане Святошинською районною у м. Києві радою 14 грудня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про належність на праві спільної часткової власності по 1/2 частині кожному квартири АДРЕСА_1, видане на підставі розпорядження №2951 від 14 грудня 2004 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 26 вересня 2017 року підпис на заяві про приватизацію квартири від імені ОСОБА_1 вчинено не ОСОБА_1, а іншою особою, тому не встановлено волевиявлення позивача на вчинення правочину. Також суд зазначив, що відсутні підстави вважати, що позивач був обізнаний про приватизацію квартири до 2016 року, тому відсутні підстави для застосування позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 вересня 2018 року, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що суд першої інстанції не роз`яснив позивачу та його представнику наслідки не залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_2, яка у разі задоволення позовних вимог позбавляється права власності на частину квартири, а задовольнивши позовні вимоги, які були заявлені тільки до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, та позбавивши ОСОБА_2 права власності на частину квартири, суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі зазначав, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про порушення судом першої інстанції процессуального права, не залучивши ОСОБА_2 . У якості відповідача, оскільки в позові мова йде сааме про те, що розпорядження Святошинської РДА в місті Києві № 2949 про передачу у власність житлового приміщення є незаконною, то, відповідно, відповідачем по цій справі є РДА. ОСОБА_2 . Залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а у відповідності до ЦПК України третя особа користується усіма правами передбаченими статтею 43 ЦПК України і при цьому зазначені права та обовʼязки розповсюджуються на всіх учасників справи. Таким чином, права ОСОБА_2 ніяким чином не були порушені.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначала, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення районного суду, оскільки суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не залучивши ОСОБА_2 у якості відповідача по справі, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Крім того, суд першої інстанції не залучивши ОСОБА_2 до справи у якості відповідача, позбавив її прав, передбачених статтею 49 ЦПК України та статтею 267 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Також, підставою для відмови у позові в даному випадку є пред`явлення позову до неналежного відповідача. У разі залучення судом першої інстанції у якості відповідача ОСОБА_2, вона б могла звернутися до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі ордеру № 01870 від 05 лютого 1988 року квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_1 на сім`ю із трьох осіб: він, дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
Розпорядженням органу приватизації Святошинської районної у місті Києві ради № 2951 від 14 грудня 2004 року вищезазначена квартира передана у приватну власність на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.