Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 668/14884/15-ц
провадження № 61-46760св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3,
відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна, публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_4,
третя особа: відділ державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у місті Херсоні,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, на постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Вейтас І. В., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, звернулися до суду з позовом до про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та визнання іпотечного договору недійсним.
Позов мотивований тим, що 27 грудня 2006 року між позивачами та ОСОБА_4 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Покупець ОСОБА_4 повністю не розрахувався із позивачами за придбане нерухоме майно, своє право власності на придбану квартиру в установленому порядку не зареєстрував, а тому право власності на це майно не набув.
Проте, 27 грудня 2006 року ОСОБА_4 в якості забезпечення своїх кредитних зобов`язань перед акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", за нотаріально посвідченим договором передав спірну квартиру в іпотеку банку.
Згідно пункту 15 іпотечного договору, предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого 27 грудня 2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М. за реєстровим № 4018, Витяг з державного реєстру правочинів № 3411859 від 27 грудня 2006 року, номер правочину 1844297, право власності зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 17275415.
Але, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власниками спірної квартири є позивачі на підставі свідоцтва про право власності, виданого 11 жовтня 2006 року Фондом комунального майна міста Херсона згідно з розпорядженням № 19982-ж від 11 жовтня 2006 року і саме їх право власності на квартиру зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 17275415.
04 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. вчинений виконавчий напис щодо звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення ОСОБА_4 заборгованості за кредитними договорами.
Позивачі вказали, що спірна квартира, яка передана в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк", не є власністю іпотекодавця і не могла бути ним відчужена, оскільки іпотекодавець не розрахувався за квартиру в повному обсязі та не здійснив обов`язкову державну реєстрацію прав на квартиру до теперішнього часу, з приводу чого позивачі, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд: визнати недійсним іпотечний договір, укладений між акціонерним комерційним банком інноваційним "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та ОСОБА_4, посвідчений 27 грудня 2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., та зареєстрований в реєстрі за № 4021;
визнати виконавчий напис від 04 березня 2013 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В., зареєстрований в реєстрі за № 456, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року залучено у даній справі співвідповідачем - ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, задоволено.
Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між акціонерним комерційним банком інноваційним "УкрСиббанк" та ОСОБА_4, який посвідчений 27 грудня 2006 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М., та зареєстрований в реєстрі за № 4021.
Визнано виконавчий напис від 04 березня 2013 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди І. В., зареєстрований в реєстрі за № 456, таким, що не підлягає виконанню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року до ОСОБА_4 право власності на спірну квартиру не перейшло, оскільки не відбулася державна реєстрація цих прав, а тому іпотекодавець не міг передати в іпотеку майно, яке йому не належало. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не перевірив інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та звернув стягнення на спірну квартиру в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4, однак не перевірив, що останній не є її власником. Тому суд прийшов до висновку що спірний іпотечний договір є недійсним у відповідності до положень частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), а спірний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом, таким, що не підлягає виконанню.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини четвертої статті 334 та частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції станом на дату укладання договору купівлі-продажу 27 грудня 2006 року) перехід права власності на нерухоме майно, за часом укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від 27 грудня 2006 року, визначався саме нотаріальним посвідченням та моментом державної реєстрації договору, які вчинялися нотаріусами під час укладення правочинів. Оскільки договір купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року відповідає вимогам закону щодо його укладення та посвідчення, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року не відбувся перехід права власності на квартиру до покупця ОСОБА_4 .
Щодо вимоги позивачів про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд зазначив, що посилання позивачів про порушення їх прав, як власників майна, спірним договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_4 та банком та вчиненням виконавчого напису нотаріусом від 04 березня 2013 року є неприйнятними з огляду на правомірність (чинність) відчуження ними квартири на користь ОСОБА_4, а також за відсутності належних та допустимих доказів щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 жовтня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3, надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили скасувати постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року, та залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 травня 2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права, не повним з`ясуванням обставини, що мають значення для справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив пропущений банком без поважної причини строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки до апеляційної скарги банком не було додано ніяких доказів, підтверджуючих поважність пропуску строку на оскарження.
Посилаючись на статтю 88 Закону України "Про нотаріат" заявник зазначає, що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, оскільки з моменту виникнення у банку права вимоги - 27 квітня 2009 року до 04 березня 2013 року минуло більше ніж три роки. Крім того приватний нотаріус перед вчиненням виконавчого напису не отримав з інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про власнику наданої в іпотеку спірної квартири. Крім того, оскільки під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, нотаріусом не було внесено у Реєстр інформації про зміну власника квартири, то договір іпотеки був укладений відповідачами безпідставно, так як фактично державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на квартиру, відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України, не відбулася. Апеляційний суд не надав даним обставинам належної правової оцінки, внаслідок чого безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2018 року визначено суддю - доповідача Пророка В. В.
Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 670/0/226-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. та на підставі подання судді від 06 червня 2019 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Херсонського міського суду Херсонської області.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, на постанову апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 27 грудня 2006 року між позивачами та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу спірної квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною Н. М. і зареєстрований в реєстрі № 4018 (а.с. 202).