Постанова
Іменем України
20 березня 2020 року
м. Київ
справа № 383/85/17
провадження № 61-5799св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ніка",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ніка" на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Адаменко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Дьомич Л. М., Єгорова С. М., Мурашко С. І., у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ніка" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору оренди землі поновленим.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ніка" (далі - СТОВ "Агрофірма "Ніка") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим, строком на п`ять років, договір оренди землі, розташованої на території Бобринецької міської ради, загальною площею 05,05 га, кадастровий № 3520810100:02:000:0719, укладений 17 квітня 2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Агрофірма "Ніка".
В обґрунтування вимоги, зазначав, що 17 квітня 2011 року між СТОВ "Агрофірма "Ніка" та ОСОБА_1 (власником землі) укладено договір оренди землі. Згідно умов якого, в оренду строком на п`ять років передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бобринецької міської ради, площею 05,05 га, кадастровий № 3520810100:02:000:0719, з сплатою орендної плати 3% від грошової оцінки землі.
Протягом строку дії оренди умови договору виконувались належним чином, орендна плата сплачувалась своєчасно та в повному обсязі, претензій орендодавець не мав.
За місяць до закінчення дії правочину, СТОВ "Агрофірма "Ніка", повідомило відповідача про намір продовжити орендні відносини, на що отримало згоду.
28 березня 2016 року між сторонами укладена додаткова угода, якою дію договору оренди продовжено на десять років.
Після чого, орендар обробив земельну ділянку, зібрав з неї врожай, сплатив 23 серпня 2016 року відповідачу орендну плату за 2016 рік та підготував землю до весняних польових робіт на 2017 рік.
Протягом місяця після закінчення дії договору, листа-повідомлення від орендодавця про заперечення у його поновленні, не отримував. Правочин згідно положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк.
Проте, незважаючи на належне виконання умов договору, ОСОБА_1 подав до Бобринецького районного суду Кіровоградської області позов про визнання додаткової угоди недійсною, зазначаючи, що її не підписував, не мав волевиявлення.
Ухвалами Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2018 року в задоволенні заяви представника позивача про збільшення позовних вимог та залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_2 - відмовлено.
ОСОБА_2 залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 07 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що у листопаді 2016 року орендодавець подав позов до СТОВ "Агрофірма "Ніка" про визнання додаткової угоди від 28 березня 2016 року до договору оренди землі недійсною, яка передбачала продовження строку дії договору. Процедура поновлення, передбачена договором та положенням частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивачем не виконана, а заперечення власника землі на продовження дії зобов`язання виказані шляхом звернення до суду протягом місяця після закінчення дії договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, СТОВ "Агрофірма "Ніка", посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Бобринецького районного суду Кіровоградської області.
02 серпня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
02 жовтня 2019 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення не повно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, безпідставно відмовив в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог та залучення співвідповідачем у справі ОСОБА_2, не врахувавши при цьому змін обставин спору та змін у цивільно-процесуальному законодавстві. Заявник вказує, що умови договору орендарем виконувались належним чином, орендна плата сплачувалась своєчасно та в повному обсязі, претензій сторони не мали. За місяць до закінчення строку дії договору, позивач повідомив відповідача про намір продовжити його дію, на що отримав згоду, 28 березня 2016 року між сторонами укладена додаткова угода, якою дію договору продовжено на десять років. Після чого, орендар обробив земельну ділянку, зібрав з неї врожай та сплатив 23 серпня 2016 року відповідачу орендну плату за 2016 рік. Після збору врожаю, позивач підготував земельну ділянку до польових робіт на 2017 рік. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2018 року додаткову угоду від 28 березня 2016 року визнано недійсною. Крім того, 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 уклав новий договір оренди землі із ОСОБА_2 . Тим самим порушив право СТОВ "Агрофірма Ніка" на поновлення договору оренди землі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії КР № 095622, є власником земельної ділянки площею 5,05 га, розташованої на території Бобринецької міської ради, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 7).
17 квітня 2011 року між СТОВ "Агрофірма "Ніка" в особі директора Бардиша Валерія Пилиповича (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком на п`ять років, який зареєстрований 08 листопада 2011 року у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 332081014000845 (а. с. 8).
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору).
За умовами зобов`язання, після закінчення строку дії договору орендар має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).
Земельну ділянку в оренду передано за актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 17 квітня 2011 року (а. с.10).
28 березня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміну умов договору оренди землі від 17 квітня 2011 року, якою продовжено термін дії правочину на десять років. Додаткова угода зареєстрована державним реєстратором Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області 11 травня 2016 року, номер запису про інше речове право 14542147 (а. с. 11 - 13).
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди недійсною. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року, визнано недійсною додаткову угоду від 28 березня 2016 року до договору оренди землі, укладеного 17 квітня 2011 року між власником та СТОВ "Агрофірма "Ніка", з підстав того, що додаткову угоду орендодавець не підписував (а. с.43 - 44).
0 1 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років, державну реєстрацію проведено 01 серпня 2018 року (а. с.71 - 74).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.