Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 328/3634/16-ц
провадження № 61-32307св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Cімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у складі судді Андрущенко О. Ю. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила з урахуванням уточнення позовних вимог встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з січня 2010 року до серпня 2016 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Токмацької державної нотаріальної контори Зиріною О. Ю., реєстраційний номер № 2012; визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки MercedesBenz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 23 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати за нею право спільної часткової власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки Mercedes Benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Позовна заява мотивована тим, що з січня 2010 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2, але не перебували між собою у шлюбі; 20 грудня 2010 року придбали квартиру АДРЕСА_1, завдаток за квартиру у розмірі 3 000,00 дол. США було сплачено 08 грудня 2010 року її батьком. Також під час спільного проживання вона придбала з ОСОБА_2 автомобіль марки MercedesBenz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1 . З серпня 2016 року сторони припинили спільне проживання. Зазначена квартира та автомобіль згідно з правовстановлюючих документів належать ОСОБА_2, який 23 листопада 2016 року в день розгляду у цій справі заяви про забезпечення позову відчужив вказане майно ОСОБА_3 без отримання її згоди на укладення таких правочинів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року позов задоволено; встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без укладення шлюбу з січня 2010 року до серпня 2016 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 23 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2347/2016/204583 транспортного засобу - автомобіля марки MercedesBenz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1, укладений 23 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; поділено спільне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля марки MercedesBenz Vito, номер кузова НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_1 ; стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 619,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без укладення шлюбу з січня 2010 року до серпня 2016 року підтверджено письмовими доказами та показаннями свідків. Суд відхилив заперечення представника ОСОБА_2 щодо факту його не проживання зі ОСОБА_1 до березня 2010 року, вказавши, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 26 травня 2010 року, яким розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зазначені обставини не встановлювалися. Також суд виходив з того, що ОСОБА_2 не надав доказів витрачання особистих коштів на придбання спірного майна, відчужив квартиру та автомобіль на користь свого сина ОСОБА_3 ; спірні договори купівлі-продажу майна укладені формально з метою недопущення виконання судового рішення про поділ майна; ОСОБА_2 не спростував презумпцію рівності часток майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на спірне майно поширюється режим спільного майна подружжя; ОСОБА_2 не надав доказів того, що на придбання автомобіля ним було взято у позику кошти; суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про формальний характер договорів купівлі-продажу квартири та автомобіля, укладених через два дні після отримання позову про поділ майна ОСОБА_2, який після продажу продовжує користуватися квартирою та автомобілем, що суд визнав підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2018 року відкрито касаційне провадження; витребувано справу зсуду першої інстанції; зупинено виконання заочного рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції не було підстав для заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, ОСОБА_2 особисто та через представника брав участь у судових дебатах; у суді позивач не заявляла вимог про визнання спірного майна спільною сумісною власністю подружжя, правомірність набуття ОСОБА_2 квартири та автомобіля у особисту приватну власність презюмується; відповідач не оспорює ту обставину, що проживав зі ОСОБА_1 однією сім`єю без укладення шлюбу з січня 2011 року до кінця літа 2013 року. До справи долучено копії договорів та платіжних документів, що не відповідають фактичним обставинам справи, містять виправлення, та які позивач до завершення розгляду справи не надала до суду першої інстанції в оригіналах. Суд апеляційної інстанції проігнорував доводи скарги про недопустимість копій документів як доказів підтвердження того факту, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Суди не надали оцінку розбіжностям у встановлених у справі обставин та обставин, встановлених у рішенні Токмацького районного суду Запорізької області від 26 травня 2010 року; отримані у справі показання свідків та позивача не підтверджують набуття спірного майна у спільну сумісну власність.
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20 грудня 2010 року з ОСОБА_5, набув у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 .
29 листопада 2013 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на автомобіль марки Mercedes Benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Також суди встановлено, що на момент придбання зазначеного вище майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
23 листопада 2016 року ОСОБА_2 відчужив зазначену квартира та автомобіль на користь ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).
У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 36 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.