Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 726/707/16-ц
провадження № 61-12155св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Владичана А. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих коштів.
Позовна заява мотивована тим, що на досягнення домовленості про укладення договору довічного утримання ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти на здійснення ремонтних робіт, оплату комунальних послуг, лікування та власні потреби, про що остання склала відповідні розписки: від 11 січня 2013 року - про отримання у борг грошових коштів у сумі 10 550 грн; від 09 листопада 2014 року - про отримання грошових коштів у сумі 35 000 дол. США на здійснення будівництва та оплату комунальних послуг; від 08 липня 2015 року - про отримання грошових коштів у сумі 4 000 дол. США та від 08 липня 2015 року - про отримання меблів вартістю 4 000 дол. США.
Зазначає, що договір довічного утримання між сторонами не укладений.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1 103 328,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 07 липня 2016 року (у складі судді Тріски А. І.) позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 103 328,60 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за період з 2012 року по 2014 рік відповідач отримала від позивача грошові кошти у сумі 1 103 328,60 грн на власні потреби за умови укладення договору довічного утримання, проте у зв`язку з його неукладенням має обов`язок ці кошти повернути відповідно до вимог статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 травня 2019 року рішення суду першої інстанції змінено.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 979 310 грн безпідставно набутих грошових коштів.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач без достатньої правової підстави отримала від позивача грошові кошти, які має обов`язок повернути.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині розміру стягнутих коштів, з урахуванням встановленого офіційного курсу валют Національно Банку України, апеляційний суд виходив з того, що наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів за розписками від 11 січня 2013 року в сумі 10 550 грн, від 09 листопада 2014 року в сумі 35 000 дол. США та від 08 липня 2015 року в сумі 4 000 дол. США.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки доводи скарги є необґрунтованими та недоведеними.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
17 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що на досягнення домовленості про укладення в майбутньому договору довічного утримання ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти на здійснення ремонтних робіт, оплату комунальних послуг, лікування та власні потреби, про що остання склала відповідні розписки: від 11 січня 2013 року - про отримання грошових коштів у сумі 10 550 грн, від 09 листопада 2014 року - про отримання грошових коштів у сумі 35 000 дол. США на здійснення будівництва та оплату комунальних послуг, від 08 липня 2015 року - про отримання грошових коштів у сумі 4 000 дол. США.
Договір довічного утримання сторонами укладений не був.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою у сумі 928 844 грн та відмовлено у позові у цій частині. В частині відмови у задоволенні інших позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Цим судовим рішенням встановлено, що вищезазначені розписки не засвідчують укладення між сторонами договорів.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.