Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 645/4298/19
провадження № 61-22207св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської Оксани Ігорівни, на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Судове рішення мотивовано тим, що позовна заява віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду, а підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської О. І., задоволено частково.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року скасовано.
Прийнято постанову, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю направлено до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за встановленою підсудністю.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, а обставин для застосування положень статті 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності не встановлено.
При цьому, врахувавши, що сторони є громадянами України, мають місце проживання в Україні, зареєстроване у встановленому законом порядку, тому підстав вважати, що до вказаних правовідносин має застосовуватись Закон України "Про міжнародне приватне право" суд не знайшов. Також, апеляційний суд вважав, що немає підстав і для звернення до Верховного Суду для визначення підсудності.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Войнаровська О. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасувати та закрити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що місцем проживання фізичної особи має вважатися житло, де особа фактично проживає, а не те, де вона зареєстрована. Вважає, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані положення Закону України "Про міжнародне приватне право". При цьому, факт постійного проживання у Сінгапурі обох сторін ними не заперечується.
Вказує, що сторони у шлюбному договорі домовилися, що спори щодо розірвання їх шлюбу мають розглядатися у Сінгапурі, тому, вважає, що цей спір не підсудний судам України.
Вказане стосується і спору щодо визначення місця проживання дитини сторін, оскільки вона проживає в Сінгапурі .
Зазначає, що у спорах про визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який надає відповідний висновок, на підставі обстеження умов проживання дитини, тобто орган за місцем проживання дитини, а в даному випадку цю норму витримати буде неможливо, враховуючи, що дитина сторін постійно проживає у Сінгапурі .
Посилаючись на постанови Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 752/25543/17-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 761/3385/19, від 20 червня 2019 року у справі № 643/8441/16-ц, вважає, що спір про визначення місця проживання дитини підсудний судам України виключно тоді, коли дитина мала місце проживання в Україні на момент подання позову. Якщо ж дитина постійно проживає за кордоном, спір про визначення місця проживання такої дитини не підпадає під юрисдикцію судів України.
Також вказує, що наразі спір про визначення місця проживання дитини сторін розглядається в Сімейному суді правосуддя Республіки Сінгапур.
Крім того, суди не звернули увагу, що сторони є громадянами України, які постійно проживають за її межами, тому позивач мала звернутися до Верховного Суду для визначення підсудності справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними. Вважає, що оскільки сторони, а також їх дитина, є громадянами України, то їх правовідносини повинні вирішуватися за законодавством України, оскільки спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання, є право України. Більш того, зареєстроване місце проживання як позивача, так і відповідача знаходиться в Україні.
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Невінчаний В. С., подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому підтвердив доводи, викладені у касаційній скарзі.
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Войнаровська О. І., подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги (по суті доповнення до касаційної скарги), проте відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України такі доповнення до касаційної скарги можливо подати протягом строку на касаційне оскарження, тому вони судом не приймаються до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської О. І., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.