Постанова
Іменем України
24 березня 2020 року
м. Київ
справа № 205/3258/16-ц
провадження № 61-21186св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі судді Варенко О. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення боргу та 3% річних.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених вимог просила стягнути з відповідача 201 601,07 грн інфляційного збільшення боргу та 3% річних в сумі 20 569,29 грн за період з 27 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення боргу за період з 27 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2016 року у розмірі 176 178,42 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року у цій справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зазначені скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване судове рішення набрало законної сили майже три роки тому.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та справу повернути до апеляційного суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.
17 лютого 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно не взято до уваги поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Заявник вказує, що має важкий стан здоров`я, зокрема, що в травні 2016 року їй було проведено операцію на очах та в неї був тяжкий період реабілітації. Крім того, заявник зазначає, що її брат та мати тяжко хворіли та потребували постійного догляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційне збільшення боргу за період з 27 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2016 року у розмірі 176 178,42 грн (а. с. 71 - 72).
30 грудня 2016 року відповідно до розписки ОСОБА_2 отримала копію рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року (а. с. 74).
05 вересня 2019 року не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставила питання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду (а. с. 82 - 89).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу було залишено без руху для зазначення інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору (а. с. 92).
03 жовтня 2019 року від ОСОБА_2 до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій остання посилається на те, що в травні 2016 року їй було проведено операцію на очах та в неї був тяжкий період реабілітації. Крім того, скаржник зазначала, що її брат та мати тяжко хворіли та потребували постійного догляду (а. с. 94 - 133).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційного збільшення боргу та 3% річних (а. с. 134).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" від 21 жовтня 2010 року).