Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 701/162/18-ц
провадження № 61-12251св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - селянське фермерське господарство "Насіння",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчука В. Г., Василенка Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до селянського фермерського господарства "Насіння" (далі - СФГ "Насіння") про визнання договору оренди недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 вересня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194, спадкова справа за 2015 рік № 338, він є спадкоємцем 1/2 частини земельної ділянки площею 3,6351 га, яка належала його батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Маньківською нотаріальною конторою Маньківського району Черкаської області 06 грудня 2010 року за № 3384. Вказана земельна ділянка розташована в адміністративних межах Маньківської селищної ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220. Відповідний запис внесено до спадкового реєстру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Інша 1/2 частина зазначеної земельної ділянки належить ОСОБА_3 .
Зазначав, що під час оформлення спадщини, йому стало відомо, що зазначена земельна ділянка у 2012 році була об`єктом договору оренди № НОМЕР_1 (без зазначення дати та року укладення договору) між його покійним батьком, як орендодавцем, з однієї сторони та СФГ"Насіння" в особі голови ОСОБА_7, як орендаря, з іншої сторони.
Вказував, що, ознайомившись із договором, він виявив, що зміст договору не відповідає вимогам законодавства. 20 грудня 2016 р. на ім`я голови СФГ "Насіння" ОСОБА_7 ним було направлено лист, в якому зазначено, що він прийняв у спадок земельну ділянку, яка була об`єктом договору № НОМЕР_1, укладеного між покійним батьком позивача та СФГ "Насіння" в особі голови ОСОБА_7
Так, у пункті 40 зазначеного договору визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для розірвання договору. Тому, в листі він просив передати йому його земельну ділянку в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Його вимоги щодо повернення земельної ділянки у його законне право власності були проігноровані та зазначено у відповіді, що пункт 40 договору має неоднакове трактування в примірниках договору, які є в сторін.
01 серпня 2017 року він звернувся до ФОП ОСОБА_6 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу вищезазначеної земельної ділянки та останнім була виготовлена технічна документація по її поділу.
Після поділу новоствореній земельній ділянці було присвоєно новий кадастровий номер і відповідні зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 жовтня 2017 року. Згідно зазначеного витягу новоствореній земельній ділянці ОСОБА_1 присвоєно новий кадастровий номер 7123155100:03:002:0489 та жодної особи, яка має право користування даною земельною ділянкою, окрім нього не значиться.
30 січня 2018 року він звернувся із заявою до відділу у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з проханням надати копію договору оренди землі № НОМЕР_1, яка була надана до відділу під час реєстрації договору оренди землі. Відповідно до пункту 40 примірнику договору, наданого відділом у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря є (не є) підставою для зміни умов або розірвання договору. Таким чином, у його примірнику договору оренди земельної ділянки, примірнику СФГ "Насіння" та примірнику відділу у Маньківському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області зазначені різні наслідки переходу права власності на орендовану земельну ділянку.
31 січня 2018 року він звернувся із заявою до відділу у Маньківському районі ГУ Держеокадастру у Черкаській області з проханням скасувати вищезазначений договір оренди у зв`язку із порушенням істотних умов договору, встановлених статтею 15 Закону України "Про оренду землі".
У відповідь на заяву у листі від 01 лютого 2018 року за вих. № 98/108-18 було зазначено, що на час надання відповіді відділ не мав повноважень щодо здійснення реєстрації будь-яких прав відносно земельних ділянок та у зв`язку із виготовленням ФОП ОСОБА_6 технічної документації на земельну ділянку кадастровий №7123155100:02:002:0220 договір є недійсним.
На даний час СФГ "Насіння" в законне користування вищезазначену земельну ділянку йому не передав.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі № НОМЕР_1 (без зазначення дати та року), укладений між ОСОБА_2 , як орендодавцем, з однієї сторони, та СФГ "Насіння", як орендарем, з іншої сторони.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у складі судді Костенка А. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду.
Визнано договір оренди землі № НОМЕР_1 (без зазначення дати та року), укладений між ОСОБА_2 та СФГ "Насіння", недійсним.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, поновлюючи пропущений строк позовної давності, суд виходив із того, що ОСОБА_1 дізнався про оспорюваний договір оренди земельної ділянки в момент прийняття спадщини, а саме 22 вересня 2016 року, а тому перебіг позовної давності починається з 23 вересня 2016 року.
Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1, суд виходив із того, що умовами договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 визначено, що перехід права власності на земельну ділянку є підставою для його розірвання і ОСОБА_1, як новий власник земельної ділянки, правомірно скористався цим правом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу СФГ "Насіння" задоволено частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СФГ "Насіння" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що місцевий суд не звернув увагу на те, що положенням статті 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає ряд вимог та дій, без яких ні поділ, ні об`єднання неможливий. Однією з таких вимог є нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо надання згоди на такий поділ орендарем земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку, що недодержання передбаченої законом процедури щодо поділу земельної ділянки порушує права орендаря - СФГ "Насіння".
Також вказано, що при вирішенні спорів про визнання договорів оренди земельної ділянки недійсними суди мають враховувати вимоги частини третьої статті 203 ЦК України, а саме, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі. Разом із тим, сторони оспорюваного договору оренди земельно ділянки № НОМЕР_1 , а саме спадкодавець - ОСОБА_2 та орендар, досягли згоди з усіх істотних його умов і їх волевиявлення було спрямоване на настання наслідків виконання договору, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів в ході розгляду справи щодо порушення його прав.
Крім того, зазначено, що порушення місцевим судом норм матеріального права полягає також у тому, що він обґрунтовував своє рішення щодо задоволення позову підставами, які передбачені для розірвання договору оренди земельної ділянки, не звернувши увагу на те, що позивач просив не розірвати договір оренди землі, а визнати його недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що оскільки 1/2 частина земельної ділянки площею 3,6351 га, яка належала його батьку - ОСОБА_2, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, перейшла до нього, а інша 1/2 частина перебуває у користуванні його дядька, він звернувся до ФОП ОСОБА_6 із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо її поділу. Апеляційний суд не звернув увагу на те, що дозвіл на поділ земельної ділянки було отримано від власника іншої половини земельної ділянки.
Зазначає, що після поділу новоствореній земельній ділянці було присвоєно новий кадастровий номер і відповідні зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 жовтня 2017 року. Ніяких обтяжень чи обмежень на дану земельну ділянку не було, як і не було відмітки про права третіх осіб. Жодної особи, яка має право користування новоствореною земельною ділянкою, не вказано.
Зазначає, що після створення нової земельної ділянки кадастровий номер старої є недійсним, тобто такої земельної ділянки не існує, а тому договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 не може існувати та підлягає розірванню.
Також вказано, що судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто з нього судовий збір, оскільки він є інвалідом ІІ групи.
Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
СФГ "Насіння" є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1/2 від 3,6351 га, у тому числі ріллі 1/2 від 3,6351 га, кадастровий номер 7123155100:02:002:0220, в адміністративних межах Маньківської селищної ради Черкаської області.
Права СФГ "Насіння" на земельну ділянку підтверджуються договором оренди землі № НОМЕР_1 з ОСОБА_2, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062.
Відповідно до пункту 8 вказаного договору його укладено на 15 років, тобто до 2027 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відповідно до свідоцтва на право на спадщину від 22 вересня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1194 державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., спадкоємцем є ОСОБА_1
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 було направлено лист, відповідно до якого було повідомлено про прийняття ним спадщини, а саме земельної ділянки, яка перебуває в користуванні СФГ "Насіння" та прохання передати земельну ділянку площею 1,81755 га у власне користування на підставі пункту 40 вищевказаного договору оренди землі № НОМЕР_1.
18 січня 2017 року за № 1 СФГ "Насіння" була направлена відповідь, в якій зазначалося, що відповідно до пункту 40 договору "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи - орендаря не є підставою для розірвання договору".
19 грудня 2017 року ОСОБА_1 було направлено листа, яким повідомлено, що земельна ділянка 3,6351 га, кадастровий номер №7123155100:02:002:0220, на яку був укладений договір оренди № НОМЕР_1, зареєстрований у відділу держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 09 листопада 2012 року за № 712310004004062 з його батьком ОСОБА_2, не існує, оскільки проведено поділ даної земельної ділянки і утворилася нова земельна ділянку площею 1,8175 га, кадастровий номер 7123155100:03:002:0489, власником якої є ОСОБА_1
ОСОБА_1 не звертався до СФГ "Насіння" з проханням надати згоду на поділ земельної ділянки, яку він отримав у спадщину від батька.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.