Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 724/645/19
провадження № 61-22418св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, законним представником якої є ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба
у справах дітей Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 рокуу складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, законним представником якої
є ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей Хотинської районної державної адміністрації Чернівецької області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.
Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Попереднім власником цього будинку була його мати - ОСОБА_7, яка продовжила проживати у ньому.
Зазначав, що після укладення договору дарування без його згоди у спірний будинок заселилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які не
є членами його сім`ї, договір найму із ними не укладався, останні проживають
у будинку без реєстрації. Неодноразові звернення про виселення залишені відповідачами без належного реагування.
Вважав, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 самоправно зайняли житлове приміщення, що є підставою для їх виселення на підставі частини третьої статті 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
З огляду на викладене просив усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення відповідачів із займаного житлового будинку без надання їм іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що оскільки відповідачка ОСОБА_2 та члени її сім`ї проживали у спірному будинку зі згоди колишнього власника - своєї матері ОСОБА_7, а тому не є такими, що самоправно зайняли житлове приміщення. Крім того, відповідачі за власні кошти перебудували будинок, забезпечили до нього газопостачання, постійно у ньому проживали до укладення договору дарування у 2011 році. Виселення відповідачів із житлового будинку становитиме надмірний тягар, оскільки у них відсутнє інше житло та фінансова можливість його придбати, витрати на будівництво їм не відшкодовані. Крім того, виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_6, ОСОБА_5 матиме втручання у право на повагу до житла, не відповідає нагальній суспільній необхідності та не переслідує легітимну мету.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Вирішено усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування власністю та виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Апеляційний суд керувався тим, що рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 12 січня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 не були членами сім`ї колишнього власника спірного будинку, між сторонами відсутні відносини за договором найму. А тому відповідачі не набули право користування будинком АДРЕСА_1 відповідно до положень частин першої, четвертої статті 156 ЖК УРСР. Права відповідачів на користування будинком АДРЕСА_1 є похідними від права власності колишнього власника ОСОБА_7, з припиненням права власності на майно, відповідачі втрачають право користування спірним будинком. Виселення не покладе на останніх надмірний тягар, не порушить баланс інтересів сторін, оскільки останні мають право користування іншим житлом. Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом із ним і ведуть із ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час. Відсутні підстави для застосування позовної давності у цій справі, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом усього часу, поки триває порушення.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про виселення відповідачів; не застосував норму статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не встановив, які саме чиняться перешкоди власнику у здійсненні користування та розпорядження. Крім того, апеляційним судом невірно застосовано частину третю статті 116 ЖК УРСР. Апеляційний суд до виниклих правовідносин не застосував положення статті 109 ЖК УРСР, частина друга якої установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення.
Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року до закінчення її перегляду
в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 квітня 2011 року ОСОБА_7 за договором дарування житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Хотинської державної нотаріальної контори Маритинюк Є. Р., реєстровий № 494, подарувала ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .
У зазначеному будинку зареєстрована ОСОБА_7, а також у ньому проживають без реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_5
У 2011 році ОСОБА_1 звертався з позовом до суду до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 . Обґрунтовував ці вимоги тим, що
в його будинку проживає мати ОСОБА_7, разом з нею проживають відповідачі, які ображали матір, принижували честь і гідність, влаштовували скандали, погрожували фізичною розправою, що негативно впливало на стан її здоров`я. Також в утриманні будинку, його ремонті, оплаті послуг за електроенергію відповідачі участі не приймають. Тому посилаючись на частину першу статті 116 ЖК України просив суд виселити відповідачів з будинку.
Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 12 січня 2012 року у справі № 2-544/11р. рішення Хотинського районного суду від 26.10.2011р. про залишення позову без задоволення змінено у мотивувальній частині. Апеляційною інстанцією встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживали окремими сім`ями в окремих будівлях.