ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
24 березня 2020 року
справа №1740/2428/18
адміністративне провадження №К/9901/4646/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області
на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (суддя - Махаринець Д.Є.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (судді - Гудима Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі №1740/2428/18
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2018 №0008551305, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 365 796,08 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-98 від 11.09.2018 в розмірі 58 838,28 грн, рішення від 11.09.2018 №0004811305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 5 283,83 грн та податкового повідомлення-рішення від 11.09.2018 №0008561305, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору в сумі 30 483,00 грн.
12 лютого 2019 року Рівненський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 11.09.2018 №0008551305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-98 від 11.09.2018, рішення №0004811305 від 11.09.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення-рішення від 11.09.2018 №0008561305.
30 вересня 2019 року Рівненський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, яким стягнув на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39394217) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) грн.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій висновувався з того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №1740/2428/18 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат. У касаційній скарзі відповідач вказує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Наголошує, що суди попередніх інстанцій не оцінювали рівень витрат на оплату послуг адвоката, в матеріалах справи відсутні докази того, що витрати на професійну правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Одночасно з касаційною скаргою відповідач подав заяву про заміну сторони у справі, а саме просив замінити відповідача Головне управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області у зв`язку з реорганізацією установи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200. Суд визнає наявними підстави для задоволення заяви податкового органу та здійснює заміну відповідача у справі Головне управління ДФС у Рівненській області на Головне управління ДПС у Рівненській області відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
21 лютого 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу №1740/2428/18 витребував з Рівненського окружного адміністративного суду.
06 березня 2020 року справа №1740/2428/18 надійшла до Верховного Суду.
13 березня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач просить касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.