ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №826/5850/17
провадження №К/9901/51425/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Бєлової Л. В. (головуючий), Безименної Н. В., Кучми А. Ю.
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі також відповідач, ГПУ), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 12 квітня 2017 року № 390-ц про звільнення;
1.2. поновити його на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України з 12 квітня 2017 року;
1.3. стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день фактичного поновлення на роботі.
2. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував протиправністю звільнення його із займаної посади. На думку позивача звільнення відбулося незаконно, оскільки не дотримано передбаченої Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП) процедури, передбаченої у випадках змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Зокрема, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач неналежним чином запропонував йому вакантні посади, не надав усіх відповідей на заяви про згоду обійняти запропоновані посади. Крім того, у день видання наказу про звільнення позивач перебував на амбулаторному лікуванні згідно з листком тимчасової непрацездатності.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на дотримання чинного законодавства під час звільнення позивача із посади.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Генеральної прокуратури України від 25 травня 2016 року № 612-ц позивача призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України.
5. Наказом Генерального прокурора України від 17 січня 2017 року № 1-шц з метою удосконалення організації роботи ліквідовано у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Генеральну інспекцію внутрішніх розслідувань та безпеки, а її загальну штатну чисельність 32 одиниці з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву прокуратури.
6. На виконання зазначеного наказу ліквідовано посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури, управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки.
7. 1 лютого 2017 року позивач під підпис отримав попередження про вивільнення № 11/1-276 вих-17, на додаток до якого надано пропозиції щодо зайняття вакантних посад. Пропозиції для зайняття вакантних посад містили 31 позицію у різних департаментах, управліннях і відділах Генеральної прокуратури України, зокрема посади прокурорів та слідчих.
8. 20, 29 та 30 березня 2017 року позивач подав заяви про згоду щодо призначення, зокрема на посади:
- старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України;
- прокурора організаційно-методичного відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями ГПУ;
- слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ;
- старшого слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ;
- слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ;
- слідчого в особливо важливих справах третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ;
- слідчого в особливо важливих справах другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ГПУ;
- слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, ГПУ.
9. За результатами розгляду заяв позивача, керівництвом Головного слідчого управління не погоджено останні, що підтверджується листом від 7 квітня 2017 року № 1711/3-1011.
10. Управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, листом від 10 квітня 2017 року № 30/2-284 повідомило про неможливість призначення позивача у зв`язку з погодженням іншої кандидатури на посаду прокурора організаційно-методичного відділу та про відсутність інших вакантних посад слідчих у зазначеному управлінні.
11. Наказом Генеральної прокуратури України від 12 квітня 2017 року № 390-ц позивача звільнено з посади у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та змінами в організації виробництва та праці, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
12. Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 24 січня 2018 року в позові відмовив.
14. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що звільнення позивача реалізовано правомірно, на законних підставах і з додержанням порядку, передбаченого Законом України "Про Прокуратуру" та КЗпП.
15. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року й ухвалив у справі нове рішення, яким позов задовольнив:
15.1. визнав протиправним та скасував наказ Генеральної прокуратури України від 12 квітня 2017 року № 390-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України;
15.2. поновив ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки Генеральної прокуратури України з 13 квітня 2017 року;
15.3. стягнув з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2017 року по 23 квітня 2018 року.
16. Таке своє рішення апеляційний суд мотивував порушенням з боку відповідача процедури звільнення позивача з посади, з-поміж іншого, вказавши, що формальні зміни у структурі Генеральної прокуратури України не можуть бути достатнім доказом наявності підстав для звільнення особи внаслідок реорганізації органу прокуратури та змін в організації виробництва та праці, а відповідач, усупереч вимогам чинного законодавства України, не вирішив питання про працевлаштування позивача на посадах, щодо яких останній висловив згоду на призначення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
17. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
18. У касаційній скарзі Генеральна прокуратура України просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
19. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року - без змін.
V. Нормативне регулювання та мотиви Верховного Суду
20. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".