ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №821/1409/17
провадження №К/9901/50721/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Кисильової О. Й., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Скрипченка В. О. (доповідач), Бойка А. В., Осіпова Ю. В.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (надалі також ГТУЮ у Херсонській області, відповідач), у якому, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2016 року по 7 листопада 2017 року в розмірі 111 033,37 гривень.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 його поновлено на посаді заступника начальника ГТУЮ у Херсонській області - начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області. Станом на час звернення позивача до суду ОСОБА_1 не поновлений на посаді. Крім того, у справі № 821/1757/16 питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось.
3. Відтак, позивач, із посиланням на приписи статей 235, 236 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) уважав, що стягненню на його користь підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2016 року по 7 листопада 2017 року.
4. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на те, що питання щодо призначення та звільнення з посад керівників регіональних територіальних органів Міністерства юстиції України (надалі - Мін`юст) належить до компетенції Мін`юсту.
5. Також ГТУЮ у Херсонській області наголошувало на тому, що при ухваленні рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди не дослідили, чи був позивач працевлаштований у спірний період, що, на думку відповідача, вплинуло би на розмір указаного середнього заробітку.
6. Крім того, відповідач стверджував, що оскільки наказ про поновлення позивача на посаді не видано, обчислення періоду затримки виконання рішення про поновлення на роботі є неможливим.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. З 30 червня 2015 року по 28 жовтня 2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника ГТУЮ у Херсонській області.
8. Наказом Мін`юсту від 28 жовтня 2016 року № 4999/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " останнього звільнено з із займаної посади.
9. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, наказ Мін`юсту від 28 жовтня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 визнано протиправним і скасовано, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління ГТУЮ у Херсонській області з 28 жовтня 2016 року.
10. При винесенні постанови від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 Херсонським окружним адміністративним судом питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось
11. На час розгляду цієї справи в судах першої й апеляційної інстанцій постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 не виконана, ОСОБА_1 на посаді не поновлений.
12. Вищенаведене зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
13. Також суди встановили, що після звільнення з ГТУЮ у Херсонській області позивач ніде не працевлаштований та на обліку в центрі занятості не перебуває.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року:
14.1. адміністративний позов задовольнив частково;
14.2. стягнув з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2016 року по 7 листопада 2017 року у розмірі 108541,44 гривень;
14.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовив;
14.4. допустив до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 8903,79 гривень.
15. Ухвалюючи такі рішення, суди, керуючись приписами статей 235, 236 КЗпП, виходили з того, що Мін`юст не виконав свого обов`язку щодо поновлення на позивача на посаді, а ГТУЮ у Херсонській області - щодо виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким відповідач обтяжений у силу статті 235 КЗпП України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
17. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач, із-поміж іншого, наполягає на тому, що призначення та звільнення з посад керівників регіональних територіальних органів Мін`юсту належить до компетенції останнього.
18. У касаційній скарзі ГТУЮ у Херсонській області просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про відмову в позові.
V. Оцінка Верховного Суду
19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
23. За правилом частин першої-третьої статті 341 КАС України в зазначеній редакції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За приписами частин другої, сьомої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.