ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа №320/5870/18
адміністративне провадження №К/9901/2703/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 (суддя - Головенко О.Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019, повернув позовну заяву з тих підстав, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 06.11.2018.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 №К/9901/12594/19 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 скасовано, а справу №320/5870/18 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду з тих підстав, що у провадженні іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позивач звернувся до суду із заявою про стягнення всіх здійснених ним судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 400,00 грн, витрат на сплату судового збору та сум комісійний за здійсненні банком платежі. Свої вимоги обґрунтував посиланням на норми статей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача судових витрат відмовлено.
Суди попередніх інстанцій обґрунтували висновок про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 86 400,00 грн тим, що позивач не підтвердив належними доказами понесення таких витрат. Суди зазначили, що позивач не надав доказів конкретного переліку послуг, які надавались йому адвокатом, доказів сплати гонорару адвокату та інших витрат, пов`язаних із отриманням ним професійної правничої допомоги, зокрема квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документа, касового чеку тощо. Стосовно витрат зі сплати банківської комісії суди вказали, що такі витрати не належать до передбачених статтею 132 КАС судових витрат. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що залишаючи без розгляду позовну заяву, Київський окружний адміністративний суд не вирішував питання по суті позовних вимог, тоді як статтею 139 КАС встановлені правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи, тому підстави для застосування положень статті 139 КАС щодо розподілу судових витрат відсутні.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про розподіл судових витрат.
Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм пункту 5 частини третьої статті 132, пункту 2 частини третьої статті 134 КАС, частини п`ятої статті 240 КАС та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) та Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17 (провадження №К/9901/52416/18). Зокрема, позивач вказує, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення банківської комісії не відповідає нормі пункту 5 частини третьої статті 132 КАС, якою передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідачі не реалізували процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з пунктом 1, 5 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.