ПОСТАНОВА
Іменем України
25 березня 2020 року
Київ
справа №335/2423/15-а(2-а/335/105/2016)
адміністративне провадження №К/9901/36753/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Тацій Л. В., Шарапи В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, треті особи: Концерн "Міські теплові мережі", Комунальне підприємство "Водоканал", Міське комунальне підприємство "Основаніє" про скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2016 (головуючий суддя - Гашук К. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційний адміністративний суду від 07.12.2016 (головуючий суддя Щербак А. А., судді Дурасова Ю. В., Баранник Н. П.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - позивачі) звернулися з позовом до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - виконавчий комітет, відповідач), треті особи: Концерн "Міські теплові мережі", Комунальне підприємство "Водоканал", Міське комунальне підприємство "Основаніє", у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили: визнати рішення виконавчого комітету від 29.01.2009 №25 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг" дискримінаційним, невідповідним законодавству та скасувати його; визнати рішення виконавчого комітету від 28.04.2011 №200 "Про визначення виконавців комунальних послуг" дискримінаційним, невідповідним законодавству, недійсним з дати його прийняття та скасувати вказане рішення; визнати рішення виконавчого комітету від 27.07.2012 №257 "Про визначення виконавця комунальних послуг" невідповідним законодавству, дискримінаційним, недійсним з дати його прийняття та скасувати вказане рішення; визнати рішення виконавчого комітету від 25.07.2014 №264 "Про впорядкування відносин з надання комунальних послуг" невідповідним законодавству, дискримінаційним, недійсним з дати його прийняття га скасувати вказане рішення (далі - спірні рішення); зобов`язати виконавчий комітет негайно прийняти розпорядження про визначення виконавців житлово-комунальних послуг для мешканців багатоквартирних будинків згідно з Порядком, затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України 25.04.2005 №60 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за №541/10281; зобов`язати виконавчий комітет забезпечити дотримання балансоутримувачами житлового фонду м. Запоріжжя вимог статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо укладення зі споживачами - мешканцями багатоквартирних будинків Типових договорів про надання житлово-комунальних послуг, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 та від 20.05.2009 №529.
2. У аргументації позовної заяви зазначалось, що відповідач, приймаючи спірні рішення, на думку позивачів, діяв з перевищенням наданих йому законодавством повноважень та всупереч вимог Законів України від 24.06.2004 №1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", від 10.01.2002 №2918-III "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", від 02.06.2005 №2633-IV "Про теплопостачання" (далі - Закони №1875-IV, №2918-III, №2633-IV у відповідній редакції), а також положень Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 №60, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за №541/10821, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627 (далі - Порядок №60, Правила №190 відповідно).
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.10.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційний адміністративний суду від 07.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
4. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірне рішення відповідача від 29.01.2009 №25 прийняте у межах його повноважень та з дотриманням вимог законодавства, чинного станом на день його прийняття. Поряд із цим, суди зазначали, що у зв`язку з внесенням змін Законом України від 10.04.2014 №1198-VII до Закону №1875-IV виконавці з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, а також з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 2014 року визначені в силу закону. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що спірне рішення відповідача від 25.07.2014 №264, згідно з яким спірні рішення виконавчого комітету від 28.04.2011 №200 та від 27.07.2012 №257 втратили чинність, є правомірним і відповідає приписам діючого у період спірних правовідносин законодавства.
5. Окрім цього, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивачів про те, що спірне рішення виконавчого комітету від 29.01.2009 №25 підлягає скасуванню, як таке, що не пройшло реєстрацію в органах Міністерства юстиції України відповідно до вимог пункту 3 Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (далі - Указ №493/92), оскільки, згідно з позицією судів, дія зазначеного вище Указу на спірне рішення відповідача, як акт органу місцевого самоврядування, не розповсюджується.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6. Не погоджуючись із вказаними вище постановою та ухвалою судів попередніх інстанцій, позивачі подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити відповідне законне та обґрунтоване судове рішення.
7. Мотивуючи вимоги касаційної скарги, позивачі посилаються на те, що спірне рішення відповідача від 29.01.2009 №25, на їхню думку, є нормативно - правовим актом, а відтак провадження у справі повинно було здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній станом на день звернення до суду першої інстанції з цим позовом, однак судами попередніх інстанцій вимоги вищевказаної норми, при вирішенні цього спору, враховані не були й це, згідно з позицією скаржників, свідчить про суттєве порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і є підставою для скасування ухвалених ними судових рішень.
8. Посилаються відповідачі й на те, що виконавцями житлово-комунальних послуг, визначених відповідно до спірного рішення виконавчого комітету, систематично порушуються їхні права, як споживачів таких послуг, які взагалі не надаються, або надаються неякісно, за завищеною, на думку скаржників, вартістю.
9. У поданих до Вищого адміністративного суду України запереченнях на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Водоканал" і виконавчий комітет вказують на необґрунтованість викладених позивачами доводів та вимог до суду касаційної інстанції, оскільки вважають, що суди повно і всебічно дослідили обставини цієї справи і перевірили їх належними й допустимими доказами, а відтак ухвалили законні судові рішення, підстави для скасування яких, на їхню думку, відсутні.
10. Комунальне підприємство "Водоканал" і виконавчий комітет вважають, що спірні рішення прийняті відповідачем згідно з вимогами діючого, у період спірних правовідносин, законодавства та в межах його повноважень, а також у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. При цьому, на переконання відповідача і третьої особи, зважаючи на зміст та характер спірних рішень, такі не підлягали реєстрації у Міністерстві юстиції України.
11. Спираючись на такі аргументи, учасники справи, що подали заперечення на касаційну скаргу, просять у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.02.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
13. В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
14. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
16. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Тацій Л. В., Шарапи В. М.
17. Після проведення суддею-доповідачем в порядку, визначеному статтею 340 КАС України, усіх необхідних підготовчих дій, ухвалою Верховного суду від 05.03.2020 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірним рішенням виконавчого комітету від 29.01.2009 за №25, починаючи з 01.01.2009 визначено виконавцями житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, а саме: з централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення - комунальне підприємство „Водоканал"; з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води - Концерн „Міські теплові мережі" в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну „Міські теплові мережі"; з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій - Комунальні підприємства „Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання №1-11, 13" та Комунальне підприємство „Ремонтне експлуатаційне підприємство по обслуговуванню гуртожитків".
19. Виконавцям житлово-комунальних послуг доручено підготувати та укласти договори на надання відповідних послуг.
20. Виконавцям послуг, зазначених у пункті 1.3, які отримують теплову енергію від інших виробників, доручено вирішити питання щодо визначення виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
21. Виконавцям послуг, зазначених у пункті 1 даного рішення, доручено забезпечити вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.
22. Запропоновано власникам житлових будинків не комунальної форми власності, ОСББ, житлово-будівельним кооперативам визначитися з питання виконавців житлово-комунальних послуг.
23. Визнано таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету від 22.09.2005 №327 „Про визначення виконавців послуг населенню з водо-, теплопостачання та водовідведення" з 01.01.2009.
24. Також, рішенням від 28.04.2011 №200 виключено пункти 1.1., 1.2 рішення від 29.01.2009 №25, а рішенням від 25.07.2014 №264 постановлено вважати такими, що втратили чинність з 01.07.2014 рішення від 28.04.2011 №200 та від 27.07.2012 №257.
VI. Позиція Верховного Суду
25. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР).