ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І.
19 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 210/4458/15-ц
провадження № 14-354цс19
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Прокуратура Миколаївської області, Управління Служби безпеки України в Миколаївській області, Лагодівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,за касаційною скаргою заявниці на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні
Обставини спору
16 вересня 2015 року заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити, що вона була піддана репресіям особливою нарадою разом із матір`ю, перебувала у засланні 5 років 9 місяців 11 днів і має бути реабілітованою згідно зі статтею 1 Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (далі - Закон № 962-XII (у редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою).
Мотивуючи заяву, зазначила, що не може отримати пільги, передбачені Законом № 962-XII, через те, що Прокуратура Миколаївської області відмовляється надати їй довідку про реабілітацію згідно зі статтею 1 цього Закону, а регіональне управління Пенсійного фонду України вважає, що самого лише посвідчення про реабілітацію недостатньо для призначення пенсії як реабілітованій особі.
5 вересня 2016 року Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення заяви заявниці та встановив, що заявниця була піддана репресіям разом із матір`ю та перебувала у засланні 5 років 9 місяців та 11 днів, а тому має бути реабілітована згідно зі статтею 1 Закону № 962-XII.
22 березня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою скасував рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 вересня 2016 року та закрив провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд вказав про те, що встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб, не зазначених у частині першій статті 256 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, у судовому порядку можливо лише тоді, коли чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; Закон № 962-XII встановлює порядок вирішення питання про реабілітацію особи, а тому заява про встановлення факту щодо визнання особою, яку необґрунтовано піддано покаранню позасудовим органом, та такою, що реабілітована відповідно до статті 1 Закону № 962-XII, в порядку цивільного судочинства розглядатися не може.
31 березня 2017 року заявниця подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року та залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 вересня 2016 року.
Вважала, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, за статтею 256 ЦПК України. Зокрема, заявниця зазначила, що у неї були законні підстави для звернення із заявою відповідно до статті 256 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме: відсутність іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
13 червня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладений у новій редакції.
19 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, а саме у зв`язку тим, що заявниця оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою від 28 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Постановою від 19 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що цю справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства у поряду окремого провадження, та зазначила, що оскільки законодавство України передбачає спеціальний порядок встановлення статусу реабілітованої особи, то юридичний факт реабілітації особи за конкретною статтею Закону № 962-XII не може бути встановлений за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.
Зміст окремої думки
Щодо розгляду справи по суті
Разом з тим не погоджуючись із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду, вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, ухваленої за наслідком перегляду ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2017 року у справі № 210/4458/15-ц.
Відповідно до частини другої статті6 і частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як було вже зазначено, 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і