постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
3 березня 2020 року
м. Київ
справа № 750/9855/16-к
провадження № 51- 9831км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Григорʼєвої І. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
захисників Кінебаса О. М., Підгорної Л. С.,
виправданих ОСОБА_2, ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2018 року у кримінальному провадженні № 42016270000000266 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корюківка Чернігівської області, жителя м. Чернігова
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Чернігова,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 і ст. 368 КК,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2018 року засуджено:
ОСОБА_1 - за ч. 1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки;
ОСОБА_2 - за ч. 5 ст. 27 і ч.1 ст. 368 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних та комунальних підприємствах, в установах, організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 1 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Районний суд установив, що ОСОБА_1 обіймаючи посаду начальника структурного підрозділу "Екологічна інспекція" комунального підприємства "АТП-2528" Чернігівської міської ради - старшого інспектора, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи з метою незаконного збагачення наприкінці липня та в серпні 2016 року повідомив ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_4, про те, що для забезпечення безперешкодної торгівлі кавунами у м. Чернігові йому потрібно сплачувати кошти в розмірі 3000 грн. за кожен автомобіль з цим товаром через їхнього спільного знайомого ОСОБА_2 .
На виконання вказаної домовленості ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди за безперешкодну торгівлю кавунами:
- 9 серпня 2016 року приблизно о 19:55 на автомобільній стоянці поряд з магазином "АТБ-маркет" на вул. Рокосовського, 15 в м. Чернігові - 3000 грн., які ОСОБА_2 у період з 9 по 16 серпня 2016 року передав ОСОБА_1 ;
- 16 серпня 2016 року приблизно об 11:08 на автомобільній стоянці поряд з магазином "Екомаркет" на вул. 1-го Травня, 163 в м. Чернігові - 3000 грн.
При перегляді вироку 21 вересня 2018 року Апеляційний суд Чернігівської області його скасував і закрив провадження в зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
На думку прокурора, винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих злочинів доводиться зібраними у справі доказами, а апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про наявність ознак провокації злочину та неправомірно визнав їх недопустимими.
Стверджує, що оспорювана ухвала не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і є незаконною.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор в судовому засіданні не підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Виправдані та захисники заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оспорювану ухвалу без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У відповідності до ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів, а також на припущеннях. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.