Постанова
іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 185/687/18
провадження № 51-4995км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Волевач О. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та представника цивільного відповідача ОСОБА_4 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000001428, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на користь останньої з ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 27074, 58 грн та 200 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також з ТОВ "Автотранспортне підприємство "Кортеж" 50000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду 18 грудня 2017 року приблизно о 16:20 ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом технічно справного автобуса "Рута 41" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить ТОВ "Кортеж", здійснивши висадку-посадку пасажирівна зупинці громадського транспорту "Ровесник" по вул. Заводській у місті Павлограді, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, не переконався перед початком руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, маючи необмежену оглядовість та об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_3, яка рухалася зліва направо відносно положення автобусу перед його передньою частиною, не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров`я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, поновив рух від зупинки та допустив наїзд правою передньою частиною автобуса на потерпілу ОСОБА_3 . В наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження, в тому числі й тяжкі, від яких настала її смерть.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги захисника Кобринчук О. М. та представника цивільного відповідача ОСОБА_5, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити судові рішення і звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Зазначає, що вину у вчиненні кримінального правопорушення він визнав в повному обсязі та щиро розкаявся, примирився з потерпілою й частково відшкодував їй завдану злочином шкоду, а тому просить призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі та без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить частково скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілої до ПАТ "НАСК "Оранта" та постановити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодування моральної шкоди та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення витрат на поховання та витрат на проведення поминальних обідів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається зі змісту касаційних скарг, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 286 КК, засудженим та представником цивільного відповідача не оспорюється.
Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1, про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним тяжким злочином, особу винного, котрий раніше не судимий, за місцем реєстрації та роботи характеризується позитивно, має на утриманні непрацездатну матір, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховавши конкретні обставини справи, зокрема порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3, а також думку потерпілої ОСОБА_2 щодо призначення засудженому суворого покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_1 основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, яке є мінімальним у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК та з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, суд дав належну оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника Кобринчук О. М., які є аналогічними доводам, викладеним в касаційній скарзі засудженогоОСОБА_1 щодо невідповідності призначеного останньому покарання через суворість, та, навівши належні й достатні мотиви спростування, правильно визнав їх необґрунтованими.