Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 448/1461/14-к
провадження № 51-5888км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
захисників
(у режимі відеоконференції) Мицика О. В., Ставрук Н. З.,
засудженого
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу захисників Ставрук Н. З. та Мицика О. В. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150230000297, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Баличі Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мостиського районного суду Львівської області від 20 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 30 054,03 грн та 70 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, а також 3000 грн у рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 2 травня 2013 року о 21:30 у с. Шегині Мостиського району Львівської області, керуючи технічно справним автомобілем марки "Opel Zafira" (державний номерний знак НОМЕР_1, країна реєстрації - Республіка Польща), при виїзді з житлової зони на головну автодорогу Львів-Шегині всупереч пунктам 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України (далі-ПДР) не переконався у безпеці виїзду та відсутності створення перешкод іншими учасникам руху, не надав переваги автомобілю марки "Volkswagen Jetta" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2, який рухався по цій дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів. У результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання, призначеного за вироком суду.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі захисники Ставрук Н. З. та Мицика О. В. просять скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржники вказують на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив та належно не оцінив доводи сторони захисту про те, що ДТП мала місце в межах населеного пункту (тобто в межах дії дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту"), що свідчить про обмеження швидкості до 60 км/год для водія ОСОБА_2 ; щодо розбіжностей та суперечностей у проведених у цьому кримінальному провадженні висновках експертів і як наслідок їх неправильності. Стверджують, що згаданий суд не перевірив обґрунтованості оцінки місцевим судом доказів, а саме не врахував, що огляди транспортних засобів всупереч вимогам статей 234, 237 КПК проводились без ухвали слідчого судді, що, на їх думку, є підставою для визнання усіх здобутих доказів на підставі останніх недопустимими. Також зазначають, що апеляційний суд залишив поза увагою вимоги засудженого про відмову в задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 . Вважають, що ухвалу апеляційного суду постановлено з порушенням вимог статей 2, 9, 17, 23, 94, 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники Ставрук Н. З., Мицик О. В та засуджений ОСОБА_1,які взяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримали подану касаційну скаргу, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Прокурор підтримав касаційну скаргу захисника в частині невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК і просив у цій частині її скасувати й призначити новий апеляційний розгляд.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами нижчого рівня.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисники, заперечуючи законність ухвали апеляційного суду, серед іншого, посилаються на неповноту розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (зокрема, на неврахування судом показань свідків про те, що ДТП сталася в межах населеного пункту, на розбіжності та суперечності у проведених у цьому кримінальному провадженні висновках експертів, на неправильність заданих вихідних даних для експертиз), а також на недостовірність окремих доказів, що відповідно до вимог ст. 438 КПК та з огляду на положення ст. 433 цього Кодексу не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Проте вказані доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_1, які перевіряв апеляційний суд і на які надав вмотивовані відповіді у своєму рішенні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_1, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також на неналежну оцінку зібраних у справі доказів, надану місцевим судом, просив апеляційний суд скасувати вказане судове рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, а також відмовити в задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 .
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження межах, передбачених ст. 404 КПК України, та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, дав належну оцінку вищевказаним доводам у апеляційній скарзі, навів мотиви щодо їх безпідставності, зазначивши в ухвалі переконливі аргументи, які ґрунтуються на фактичних даних, що містяться у провадженні.