Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 369/28/19
провадження № 61-1980 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява мотивована тим, що вона з 02 листопада 2016 року
по 17 липня 2017 року працювала у ПАТ "Українська залізниця"на посаді інженера першої категорії технічного відділу структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця". 17 липня 2017 року вона була звільнена з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Зазначала, що відповідач у порушення трудового законодавства не провів
з нею остаточний розрахунок при звільненні та не здійснив виплату всіх належних їй сум. Розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року разом з грошовою компенсацією за невикористану щорічну відпустку та одноразовою грошовою допомогою у розмірі середньомісячного заробітку становив
21 196,19 грн. Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку
при звільненні за період з 18 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року
обчислений нею у розмірі 125 150,67 грн.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити
та стягнути з ПАТ "Українська залізниця" вказані суми грошових коштів, зобов`язати відповідача провести розрахунки по заробітній платі
в Пенсійний фонд України й Фонд соціального страхування України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року у складі судді Ковальчук Л. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 9 102,84 грн, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 5 129,81 грн
та одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі 6 963,54 грн,
що в загальному розмірі становило 21 196,19 грн.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 18 липня 2017 року по 08 травня 2019 року у розмірі 154 477,53 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову вихідну допомогу у загальному розмірі 21 196,19 грн.
Районний суд критично оцінив посилання відповідача на існування форс-мажорних обставин, які унеможливили здійснити розрахунок з позивачем
та не взяв до уваги Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2, оскільки такий
не є сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом визначений виходячи з розрахунків, наданих позивачем, з урахуванням положень статті 235
КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого
1995 року № 100. Відповідач не спростував відомості, надані позивачем
на підтвердження розміру заборгованості із заробітної плати, не надав доказів того, що дані, які відображені в них, є недостовірними.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог
про зобов`язання відповідача провести розрахунки по заробітній платі позивача в Пенсійний фонд України й Фонд соціального страхування України, оскільки такі необґрунтовані та неконкретизовані.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 08 травня 2019 року в частині задоволення позову скасовано
та прийнято у цій частині постанову.
Позов ОСОБА_1 до ПАТ "Українська залізниця" про стягнення заборгованості із заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" Т. В. заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 888, 77 грн без врахування податків та інших обов`язкових платежів.
У задоволенні іншої частини вимог про стягнення заробітної плати відмовлено.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку
та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року залишено без змін.
Стягнуто з держави на користь ПАТ "Українська залізниця" судовий збір
у розмірі 2 512, 14 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 1 544, 77 грн.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції
у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 та відмовляючи
у задоволенні позовуу цій частині, виходив із того, що позивачем
не доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості у відповідача за вказаний період у зазначеному розмірі.
Разом з цим, відповідач погодився з тим, що позивачу було нараховано заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 1 721,03 грн, яка не була
їй виплачена. Однак, визначаючи розмір заборгованості по заробітній платі за березень 2017 року, суд взяв до уваги індивідуальні відомості
про застраховану особу Пенсійного фонду України, у яких зазначено, що за вказаний місяць ОСОБА_1 було нараховано відповідачем 4 888,77 грн.
При цьому, враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків позивача
в частині визначення нею розміру грошової компенсацію за невикористану щорічну відпустку та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, подав
до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПАТ "Укрзалізниця" постанову суду апеляційної інстанції не оскаржило.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 20 лютого 2020 року поновлено представнику ОСОБА_1 -
ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/28/19 та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду
від 11 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави судового збору до закінчення касаційного провадження відмовлено.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв
до уваги той факт, що відповідач фактично визнав та підтвердив факт
невиплати їй заробітної плати, оскільки вказував, що з березня 2017 року
на тимчасово окупованій території виникли та до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими
та іншими нормативними актами та посилався на відсутність первинної документації на підконтрольній території України.
Вказує, що надала належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, які відповідач не спростував, а суд апеляційної інстанції не мотивував їх відхилення та дійшов до невірного висновку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанціїне надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право
на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оплату праці", частиною першою статті 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці
та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 47 КЗпП Українипередбачено обов`язок власника
або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював,
то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.