Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
місто Київ
справа № 761/10525/17
провадження № 61-8592св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Київська міська рада,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Куликовська Тетяна Вікторівна та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Федоришин Олег Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року у складі судді Рибака М. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Київської міської ради про визнання недійсним договору, скасування запису про реєстрацію речових прав, визнання права власності та виселення.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він вважає себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Разом із тим на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини останній порадив позивачу звернутись до суду для встановлення факту проживання із спадкодавцем, оскільки ОСОБА_1 не є родичем померлої ОСОБА_3 . Позивач зазначала, що вона є племінницею покійного чоловіка ОСОБА_3, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті свого дядька позивач доглядала ОСОБА_3, а починаючи з 2010 року - постійно проживала із померлою у квартирі АДРЕСА_1, та доглядала за нею. Після смерті позивачу стало відомо, що 25 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 18 липня 2008 року між померлою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Позивач зазначала, що померла ОСОБА_3 будь-якого договору дарування не укладала та у неї було відсутнє волевиявлення на його укладення, оскільки вона фактично продовжувала проживати у спірній квартирі до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також у позивача є підстави стверджувати, що договір дарування квартири є підробленим, оскільки він не реєструвався та не посвідчувався нотаріально.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов відповідачі не надали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю протягом останніх п`яти років до моменту відкриття спадщини. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 18 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Застосовано наслідки недійсності правочину: скасовано запис про реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 18692916, вчинений Куликовською Т. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2017 року № 33551435, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 січня 2017 року № 33551435. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовувалося тим, що на підставі пояснень свідків в судовому засіданні достовірно встановлено факт проживання ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 однією сім`єю протягом останніх п`яти років до моменту відкриття спадщини, а тому позовні вимоги в цій частині підлягали задоволенню. Також встановлено відсутність факту нотаріального посвідчення спірного договору дарування, що є підставою для визнання такого договору нікчемним, разом із тим, оскільки де-факто наявний нотаріально посвідчений договір дарування, а тому визнання такого договору недійсним, на переконання суду, є належним способом захисту прав позивача як особи, інтересів якої стосується договір. Оскільки судом встановлено, що спірний договір дарування нотаріусом не посвідчувався та ним не перевірялася воля сторін щодо розпорядження спірною квартирою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання спірного договору недійсним підлягали задоволенню.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, Київська міська рада, не погодившись із рішеннями судів у частині встановлення факту проживання однією сім`єю, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення у цій частині, яким у позові у частині встановлення цього факту відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили фактичних обставин справи, надали неналежну оцінку представленим доказам, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача щодо встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення через її необґрунтованість.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_3 безоплатно подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар спірну квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, копія якого міститься у матеріалах справи.
Відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" від 24 липня 2017 року № 062/14-8884 (И-2017), згідно з даними реєстрових книг, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3, що також підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, оригінал якого наявний у позивача, а копія міститься в матеріалах справи.
08 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Першої Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
За заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 709/2016.
Листом від 09 червня 2016 року позивачу нотаріусом рекомендовано звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою не менше 5 років згідно із статтею 1264 ЦК України.
Також встановлено, що такої реєстраційної дії як посвідчення договору дарування від 18 липня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за реєстровим № 2633 нотаріусом не вчинялося. У зазначену дату нотаріусом посвідчено інший правочин під іншим реєстраційним номером 18481 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Крім того, бланк суворої звітності, серії ВКО № 908181, використаний для іншого правочину, аніж спірний правочин. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за посвідченням договору дарування квартири до нього не з`являлися, їхня дієздатність та воля на укладення спірного правочину нотаріусом не перевірялася.
Відповідно до копії реєстрів для реєстрації нотаріальних дій за 2008 рік, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Федоришиним О. П., 18 липня 2008 року під № 18481 значиться реєстраційна дія про посвідчення договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для якої використано бланки суворої звітності ВКО № 908181.
Відповідно до довідки від 06 червня 2016 року ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спецкомбінат ПКПО" м. Київ, міське кладовище, ОСОБА_1 здійснила поховання померлої ОСОБА_3 .
Крім того, відповідно до видаткової накладної та договору-замовлення від 06 червня 2016 року, які містяться в матеріалах справи організацією та проведенням поховання померлої ОСОБА_3 займалася ОСОБА_1 .