Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 293/1351/17
провадження № 61-19106св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Пилипчук Павло Петрович,
відповідачі: Черняхівська державна нотаріальна контора Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2019 року у складі судді Бруховського Є. Б. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Миніч Т. І., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Черняхів померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина та залишилось спадкове майно, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок.
Зазначав, що 08 липня 2013 року, ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповідала житловий будинок та земельну ділянку йому, ОСОБА_1 .
Посилався на те, що 03 лютого 2014 року вказане майно ОСОБА_4 подарувала йому на підставі договорів дарування, які згідно з рішенням суду визнано недійсними.
Вважав, що заповіт залишено чинним, його не змінено, не скасовано, проте оформити спадщину він не має можливості, оскільки пропустив строк подачі заяви про прийняття спадщини. Даний строк пропустив, у зв`язку з тим, що родичі спадкодавця в період прийняття спадщини оскаржували дійсність заповіту та договорів дарування на його ім`я, що зайняло тривалий період часу (рішення Апеляційного суду від 28 листопада 2017 року).
Крім того, у зв`язку із пропуском строку прийняття спадщини, постановою нотаріуса від 29 листопада 2017 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк, достатній для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 терміном в 3 (три) місяці.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Черняхів Житомирської області.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори терміном в 3 (три) місяці після вступу рішення в законну силу.
Районний суд вважав поважними вказані позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та відповідно до статті 1272 ЦК України визначив йому додатковий строк для подачі такої заяви до нотаріальної контори терміном в 3 (три) місяці після вступу рішення в законну силу, враховуючи чинність заповіту від 08 липня 2013 року та те, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 06 серпня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач помилково вважав, що у нього відсутні підстави для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, оскільки у нього вже було наявне право власності на спірне майно відповідно до договорів дарування. Отже, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність об`єктивних причин, у зв`язку з якими ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини з пропуском встановленого на це строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не є родичем спадкодавця та взагалі немає відношення до їхньої родини, а оселився у будинку ОСОБА_4 лише в останній рік її життя, коли вона страждала на психічні розлади
Зазначають, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали йому або забороняли скористатися правом на подання заяви про прийняття спадщини, отже, висновки судів попередніх інстанцій є неправильними.
Посилаються на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 29 вересня 2012 року у справі № 685цс12 та вважають, що зазначені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипчук П. П. подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки заявниками не обґрунтовано у чому саме полягає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суди у повному обсязі, правильно застосували норми матеріального права, закон, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, жодних відступів від правових позицій, викладених в судових рішеннях Верховного Суду України в аналогічних справах не відбулося і не могло бути.
Фактичні обставини, встановлені судами
08 липня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт за яким все її майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалось, в тому числі належний їй житловий будинок та земельна ділянка, що розташовані на АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_1 (а. с. 6).
03 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, відповідно до якого відповідач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Цього ж дня між ними укладено договір дарування належної ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,1499 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, яка розташована за вказаною адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22 квітня 2014 року серії НОМЕР_1 (а. с. 5).
Спадкова справа № 173/2014 після смерті ОСОБА_4 заведена Черняхівською державною нотаріальною конторою за заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини (а. с. 59,62).
Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та визнання договорів дарування недійсними. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 28 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочинів недійсними скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким: визнано недійсним договір дарування житлового будинку, укладений 03 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі № 221; визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, укладений 03 лютого 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який посвідчений державним нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчуком В. І. та зареєстрований в реєстрі № 221; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 8-12).
Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області Пилипчука В. І. від 29 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину було те, що ОСОБА_1 не прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в порядку та строк, встановлені чинним законодавством України (а. с. 13).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду