Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 753/12045/14-ц
провадження № 61-3107св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року у складі судді Парамонова М. Л. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року у складі колегії судів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
02 липня 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № 11270435000 (далі - кредитний договір), а саме: за тілом кредиту - 75 518,04 грн, процентів за користування кредитними коштами - 73 001,21 грн, пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 31 770,74 грн.
Позов обґрунтований тим, що згідно з кредитним договором ОСОБА_1 отримала від ПАТ "УкрСиббанк" 99 000,00 грн кредиту; зобов`язалася повернути кошти до 17 грудня 2014 року, сплачувати 13,0 % річних.
17 грудня 2007 року на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 166322.
Пунктом 1.2 договору поруки відповідальність відповідачів перед ПАТ "УкрСиббанк" є солідарною.
Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 04 червня 2014 року утворилась заборгованість, а саме: за тілом кредиту - 75 518,04 грн, зі плати процентів за користування кредитними коштами - 73 001,21 грн. Також за порушення строків виконання грошового зобов`язання банк нарахував позичальнику пеню у розмірі 31 770,74 грн. Зазначені кошти позивач просив стягнути солідарно з боржника і поручителя.
05 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом доПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_1, просила визнати недійсним договір поруки від 17 грудня 2007 року № 166322.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 ніколи не виступала поручителем за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1, оскаржуваний договір поруки не підписувала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 180 289,99 грн.
У зустрічному позові відмовлено.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі за первісним позовом не надали будь-яких заперечень щодо наданого ПАТ "УкрСиббанк" розрахунку суми заборгованості за кредитним договором.
Відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що висновком судово-почеркознавчої експертизи від 21 червня 2016 року № 900/901/16-32 підтверджено, що договір поруки як поручитель підписала саме відповідач ОСОБА_2 (а. с. 177-183, т. 2). ОСОБА_2 не спростувала такий висновок.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою 28 вересня 2017 року залучив до участі у справі як правонаступника ТОВ "Українська факторингова компанія" позивача за первісним позовом ПАТ "УкрСиббанк".
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року в частині солідарного стягнення скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не врахував положення частини четвертої статті 559 ЦК України та не надав оцінки тому, що на момент звернення позивача з позовом до суду порука за зобов`язаннями ОСОБА_1 припинилася, тому кредитор втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, просила скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року в частині стягнення з неї 180 289,99 грн та судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Рух справи в суді касаційної інстанції
30 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; зупинено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
06 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули уваги, що ОСОБА_1 з моменту укладення спірного кредитного договору і до лютого 2010 року включно сплатила 55 864,00 грн кредиту та проценти за користування кредитними коштами.
Суди не встановили розмір отриманих позичальником кредитних коштів, розмір сплачених кредитних платежів, що має значення для правильного вирішення спору у цій справі. Висновків про обґрунтованість розміру позовних вимог суди дійшли на підставі довідки-розрахунку, яка не є допустимим доказом у справі, оскільки не підписана бухгалтером, керівником банку і не має відповідних печаток. Вимогу про надання суду належним чином засвідченої довідки-розрахунку позивач не виконав.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що на час ухвалення ним рішення ПАТ "УкрСиббанк" 17 листопада 2016 року за договором факторингу № 46 (далі - договір факторингу) відступлено право вимоги за спірним кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія" (далі - ТОВ "Українська факторингова компанія"), тобто не дослідив, що позивач отримав компенсацію від нового кредитора, тому втратив право вимоги до ОСОБА_1, тоді як відповідач опинився в ситуації подвійного стягнення боргу.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки листу ПАТ "УкрСиббанку" від 11 липня 2017 року № 26-08/31189 про відсутність на балансі банку боргу, що є підставою для відмови у позові. Такий правовий висновок викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року у справі № 6-40809св14.
Суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справах № 6-14цс14, № 6?20цс14, і не застосували до спірних правовідносин статті 257, 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо початку перебігу позовної давності. Відповідно до вказаних постанов Верховного Суду України за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту), про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Українська факторингова компанія" не погоджується з касаційною скаргою, оскільки надана ПАТ "УкрСиббанк" довідка-розрахунок є належним доказом у справі.
ОСОБА_1 отримала кошти за кредитним договором на придбання автомобіля 99 000,00 грн, що підтверджено меморіальним ордером від 17 грудня 2007 року № 0610715421, зазначені нею 36 350,00 грн на додаткове обладнання придбаного транспортного засобу, відповідно до квитанції від 17 грудня 2007 року № 27, на рахунок АФ "Універсал-Авто" перевела особисто ОСОБА_1 .
Наданий ОСОБА_1 лист прокуратури Оболонського району міста Києва від 19 серпня 2014 року № 43-493-13 про тривання досудового розслідування у кримінальній справі, порушеній за заявою ОСОБА_1 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство працівниками банку), на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень (02 листопада 2016 року та 07 грудня 2017 року) не містить актуальної інформації щодо обставин справи, тобто не є належним доказом.
Внаслідок відступлення позикодавцем - ПАТ "УкрСиббанк" на підставі договору факторингу права вимоги до ОСОБА_1 новому кредитору ТОВ "Українська факторингова компанія" позичальник ОСОБА_1 не буде зобов`язана двічі сплачувати кредитну заборгованість, оскільки на стадії апеляційного перегляду справи ТОВ "Українська факторингова компанія" залучено до участі у справі як правонаступника позивача. Крім того, ТОВ "Українська факторингова компанія" не змінювало розмір позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана в грудні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки судові рішення оскаржуються в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 180 289,99 грн, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення лише в цій частині.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 17 грудня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" і ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11270435000, згідно з яким позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 99 000,00 грн, з кінцевим строком повернення до 17 грудня 2014 року, зі сплатою 13,0 % річних.
09 вересня 2009 року, у зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, ПАТ "УкрСиббанк" надіслано ОСОБА_1 вимогу № 135-2262\200 про дострокове повернення кредиту.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 02 березня 2015 року становив 180 289,99 грн, а саме: 75 518,04 грн - тіло кредиту, 73 001,21 грн - сплата процентів за користування кредитними коштами, 31 770,74 грн - пеня за прострочення вказаних платежів.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у цій справі є вимога ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: заборгованості за кредитом, процентами за користування кредитними коштами, пені за прострочення виконання кредитних зобов`язань.