П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/741/18
Провадження № 11-329заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - Застрожнікової К. С.,
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, яка є правонаступником Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, про визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 лютого 2019 року (у складі колегії суддів Гриціва М. І., Анцупової Т. О., Берназюка Я. О., Коваленко Н. О., Стародуба О. П.),
УСТАНОВИЛА:
13 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - Комісія) від 4 липня 2018 року № 301/дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_1 " (далі - Рішення № 301/дп-18) в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на те, що оскаржуване рішення Комісії про притягнення його до дисциплінарної відповідальності необґрунтоване, ухвалене з порушеннямпринципу презумпції невинуватості, а також процедури розгляду дисциплінарної скарги, встановленої Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 7 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позовуОСОБА_1, вказавши на дотримання Комісією процедури розгляду дисциплінарної справи, наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а також обґрунтованість застосування до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Комісією виді.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність тих обставин, які судом вважались встановленими, невідповідність висновків суду обставинами справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення цього суду та ухвалити нове - про задоволення позову.
Обґрунтовуючи наявність наведених підстав для скасування рішення суду першої інстанції, скаржник зазначив, що у зв`язку з ухваленням Комісією Рішення № 301/дп-18 порушено закріплений у статті 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, адже факт вручення йому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК), не може бути підставою для того, щоб стверджувати про порушення ним правил прокурорської етики, а також підставою для звільнення з органів прокуратури. Показання слідчому на досудовому розслідуванні та ініціювання укладення угоди про визнання винуватості не свідчить про винуватість у вчиненні злочину та про порушення правил прокурорської етики.
Позивач заперечує факт отримання неправомірної вигоди та стверджує, що не допускав одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
Скаржник також посилається на неврахування судом того, що він був позбавлений права на участь у засіданні Комісії та надання пояснень, оскільки Комісія ухвалила оскаржуване рішення без повідомлення його ( ОСОБА_1 ) про день і час засідання, чим порушила положення частин першої, третьої, шостої статті 47 Закону, пунктів 34, 38 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення).
У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просила залишити її без задоволення, оскільки, на її думку, рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу, надали пояснення, аналогічні наведеним у скарзі доводам.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи представника Комісії, заслухавши доводи учасників справи, перевіривши її матеріали, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
За частиною другою статті 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
З метою визначення основних принципів, моральних норм та правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року затвердженоКодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс професійної етики), який був чинним на час вчинення позивачем дій, кваліфікованих Комісією як дисциплінарний проступок.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 зазначеного Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу професійної етики).
За правилами частин другої та третьої статті 21 цього Кодексу прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.
У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (частина друга статті 31 Кодексу професійної етики).
У статтях 32, 33 цього Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Частиною першою статті 49 цього Закону передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
1) догана;
2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
3) звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження Комісія може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення (пункт 1 частини четвертої зазначеної статті Закону).
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Комісією.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
У ході розгляду справи встановлено, що прокурор Запорізької області ОСОБА_3 та керівник Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уваров В. Г. подали до Комісії дисциплінарні скарги від 16 лютого та 13 березня 2018 року відповідно про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 .
Комісія рішенням від 21 березня 2018 року № 119дп-18 ці дві скарги об`єднала в одне дисциплінарне провадження.
Підставами для подання зазначених скарг стали такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 з 14 грудня 2015 року і до дня подання дисциплінарних скарг обіймав посаду прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області. З того самого числа ОСОБА_2 обіймав посаду заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області.
Мелітопольський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області (далі - ВП ГУНП у Запорізькій області) здійснював досудове розслідування у межах кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 11 листопада 2016 року за конкретним номером. Провадження було розпочато за ознаками частини першої статті 190 КК (шахрайство). Підозрюваною у цьому провадженні є ОСОБА_4, яка згідно з повідомленням про підозру шляхом обману заволоділа майном потерпілої ОСОБА_5 .
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за статтею 190 КК у формі процесуального керівництва здійснював прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1
6 листопада 2017 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 42017000000003519 за ознаками частини третьої статті 368 КК (далі - кримінальне провадження за ознаками частини третьої статті 368 КК).
Із матеріалів цього провадження було встановлено, що прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 і особа, яка обіймала посаду заступника керівника тієї самої прокуратури, як працівники правоохоронного органу, особи, що займають відповідальне становище, діючи за попередньою змовою, вимагали і отримали неправомірну вигоду за прийняття позитивного процесуального рішення в кримінальному провадженні за ознаками статті 190 КК.
Для цього ОСОБА_1 почав поза службою контактувати з підозрюваною ОСОБА_4 за посередництва її знайомого ОСОБА_6 . З останнім прокурори обговорювали питання про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за те, що ОСОБА_4 не буде притягнута до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 190 КК, і провадження у цій справі буде закрито.
13 грудня 2017 року приблизно о 16 год ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету під час розмови з ОСОБА_6 показав останньому електронний варіант повідомлення про підозру ОСОБА_4 і повідомив про її вручення останній у разі, якщо ОСОБА_4 до 22 грудня 2017 року не відшкодує потерпілій ОСОБА_5 завдані злочином матеріальні збитки, та за непритягнення її ( ОСОБА_4 ) до кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження не дасть йому неправомірної вигоди в раніше обумовленому розмірі.
20 грудня 2017 року приблизно о 14 год 50 хв ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 розписку потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування завданої їй шкоди та нагадав про необхідність дати йому та іншому відомому ОСОБА_6 прокурору неправомірну вигоду.
Того самого дня приблизно о 15 год на сходах четвертого поверху Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_1 . отримав від ОСОБА_6 для себе та іншого прокурора 1500 доларів США.
Після отримання неправомірної вигоди працівники Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України затримали ОСОБА_1 .
У дисциплінарних скаргах їхні автори (одна думка) зазначили, що матеріали кримінального провадження за ознаками частини третьої статті 368 КК, здобуті під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у рамках цього провадження, копії яких поряд з іншими матеріалами кримінального провадження для цілей дисциплінарного провадження надав слідчий прокуратури, який провадить досудове розслідування цього злочину, містять зафіксовані на них відомості, що підтверджують фактичні обставини отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди за описаних вище обставин.
У скаргах стверджувалося, що прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_1 вступив у позаслужбові стосунки з ОСОБА_4, яка підозрювалася у скоєнні злочину проти власності, та ОСОБА_6, з яким з відома і в інтересах підозрюваної обговорював питання отримання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди за уникнення нею кримінальної відповідальності, і отримав за вчинення цих дій неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США.
На переконання авторів дисциплінарних скарг, ОСОБА_1 як прокурор порушив вимоги пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 19, 21 Кодексу професійної етики.
За наслідками розгляду дисциплінарних скарг член Комісії склав висновок від 23 квітня 2018 року про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості) і пунктом 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики)) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.