1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020року

м. Київ

Справа № 9901/58/19

Провадження № 11-962заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників:

позивача - адвокатів Данильця Л. В., Лещенка А. В.,

відповідача - Русакової І. Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 серпня 2019 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Смокович М. І., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) в адміністративній справі № 9901/58/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

1. У січні 2019 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 26 грудня 2018 року № 4022/0/15-18 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за вчинення істотного дисциплінарного проступку" (далі - Спірне рішення).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 09 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Цей суд дійшов висновку, що Спірне рішення містить обґрунтований та мотивований висновок про вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку, що є не сумісним зі статусом судді.

3. З таким рішенням ОСОБА_1 не погодився й подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Зазначає про численні порушення, які ВРП допустила тоді, коли застосувала до нього процедуру звільнення судді з посади, яка не передбачена ні Законом України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу раду юстиції", ні Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), а тому його звільнення здійснене не "відповідно до закону". Порядок та послідовність дій доповідача ВРП ОСОБА_2 указували на розгляд Радою на засіданні у пленарному складі дисциплінарної справи щодо судді, який всупереч встановленій забороні був присутній у нарадчій кімнаті при постановленні Спірного рішення.

На час розгляду питання про звільнення з посади судді він не є таким, що має непогашене дисциплінарне стягнення, оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 17 листопада 2018 року скасував рішення Дисциплінарної палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 26 жовтня 2016 року про застосування до судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат.

Вважає, що Рада повинна була проаналізувати наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку та застосувати дисциплінарне стягнення, беручи до уваги вину, наявність умислу та факти, що свідчать про грубу недбалість чи навмисне порушення закону при постановленні рішення.

Наголошує, що сплинув трирічний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності, який був запроваджений Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VІІІ), оскільки з дня вчинення проступку (04 липня 2014 року) та ухвалення Спірного рішення (26 грудня 2018 року) минуло більше 4-х років. Отже, як вважає скаржник, ВРП застосувала невизначений строк притягнення судді до відповідальності, що суперечить положенню статті 58 Конституції України та погіршує становище позивача.

Під час ухвалення рішення Рада не надала значення стану здоров`я позивача у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності, відсутності відомостей про застосування до нього будь-яких заходів впливу, позитивній характеристиці його особи та наявності на його утриманні сімох дітей.

Стверджує, що втручання ВРП у право на приватне життя позивача не переслідувало легітимну мету та не було пропорційним.

4. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники підтримали доводи апеляційної скарги, послалися на наведені в ній аргументи й просили її задовольнити.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

6. Президент України Указом від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Донецького окружного адміністративного суду строком на 5 років.

Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 194/2012 позивач переведений на посаду судді Приморського районного суду міста Одеси в межах п`ятирічного строку.

На підставі висновку члена ВККС ОСОБА_3 була проведена перевірка скарги директора Державного підприємства (далі - ДП) "Одеський морський торговельний порт" на неналежну поведінку судді Приморського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 .

Комісія рішенням від 27 травня 2016 року № 1071/дп-16 стосовно судді ОСОБА_1 відкрила дисциплінарну справу, за результатами розгляду якої на підставі положень статей 57, 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) встановила, що допущені суддею порушення вимог процесуального закону є істотними та такими, що суттєво порушують права учасників процесу і створюють їм перешкоди у доступі до правосуддя, порочать звання судді, викликають сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності і є підставою для звільнення судді з посади.

ВККС дійшла висновку, що дії судді ОСОБА_1 порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Так, суддя безпідставно поновив 18-річний строк звернення до суду, що дало змогу постановити рішення про поновлення особи на роботі та стягнути на її користь середній заробіток у значному розмірі, що становить майже 2,5 млн грн, яке не підлягає повороту виконання. Всупереч положенням статті 34 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" суддя Івченко В. Б. у десятиденний термін не розглянув заяви про роз`яснення цього судового рішення.

У сукупності наведені обставини свідчать про допущення суддею грубих порушень норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Комісія рішенням від 17 листопада 2016 року № 1907/дп-16 застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді.

28 листопада 2016 року до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ), правонаступником якої є ВРП, надійшло рішення Комісії від 17 листопада 2016 року № 1907/дп-16 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді Приморського районного суду міста Одеси.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 30 листопада 2016 року № 5181/0/8-16 подання разом з доданими матеріалами передано доповідачу - члену ВРЮ ОСОБА_2 .

За результатами перевірки член ВРП ОСОБА_2 склав висновок від 26 квітня 2017 року про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Спірним рішенням звільнено ОСОБА_1 з посади судді Приморського районного суду міста Одеси за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Таке рішення ВРП ОСОБА_1 вважає протиправним, тому звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

7. Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді на день відкриття Комісією дисциплінарної справи стосовно позивача визначався статтею 95 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI"Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI).

Згідно з частиною першою статті 95 Закону № 2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 96 цього Закону орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, обговорює результати розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. За результатами розгляду орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення або відмову в накладенні дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у редакції, чинній на момент відкриття Комісією дисциплінарної справи стосовно позивача, суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.

Відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ) статтю 131 Конституції України викладено в новій редакції, згідно з якою в Україні діє Вища рада правосуддя, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 цієї статті).

З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України № 1401-VIII стаття 126 Конституції України, яка визначає перелік підстав для звільнення судді, викладена в новій редакції.

Так, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України установлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIIIістотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

З огляду на викладене характер наслідків, передбачених закономдля подібних порушень, після набрання чинності Законом № 1401-VIII не змінився, а тому протиправні дії позивача, які на момент відкриття Комісією дисциплінарної справи розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.

Законом № 1401-VІІІ розділ XV "Перехідні положення" Конституції України доповнено пунктом 161,за змістом якого з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" до утворення ВРП її повноваження здійснює ВРЮ. ВРП утворюється шляхом реорганізації ВРЮ. До обрання (призначення) членів ВРП цей орган діє у складі членів ВРЮ протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше, ніж до 30 квітня 2019 року.

05 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1798-VIIІ, яким визначено, що ВРП, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII ВРП утворюється шляхом реорганізації ВРЮ.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1401-VІІІ з дня набрання чинності цим Законом призначення, припинення повноважень та звільнення суддів здійснюється відповідно до Конституції України з урахуванням внесених цим Законом змін.

Відповідно до статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Згідно з абзацом другим пункту 19 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIIІ рішення ВККС про направлення рекомендації до ВРЮ для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади, прийняті до набрання чинності Законом № 1402-VIII, ВРП розглядає в порядку, встановленому главою 6 розділу II цього Закону. За результатом розгляду ВРП може прийняти рішення про звільнення судді з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

8. Перевіряючи обґрунтованість рішення ВРП щодо наявності підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді), Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів:

1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім`ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією;

5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді;

6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв`язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;

7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

За приписами частини другої статті 115 Закону № 1402-VIII факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

9. Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВРП ґрунтується на фактах, викладених у рішенні ВККС від 17 листопада 2016 року № 1907/дп-16, які за висновком Комісії, свідчать про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді, та не містить власних висновків щодо того, які саме дії судді свідчать про вчинення ним істотного дисциплінарного проступку.

При цьому, як установив суд першої інстанції, рішення ВККС від 17 листопада 2016 року № 1907/дп-16, покладене в основу оскаржуваного в цій справі рішення ВРП, було предметом оскарження в судовому порядку. За результатами розгляду справи № 800/665/16 Вищий адміністративний суд України постановою від 14 липня 2017 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про внесення подання до ВРЮ про звільнення з посади судді Приморського районного суду міста Одеси. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 30 листопада 2018 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року.

У справі № 800/665/16 суд дійшов висновку, що ВККС правомірно застосувала до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді внесення подання про звільнення з посади судді, оскільки останній допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя. Такі дії полягали в необґрунтованому поновленні процесуальні строків під час розгляду цивільної справи № 2-5151/09 за позовом ОСОБА_5 про скасування наказів директора ДП "Одеський судноремонтний завод "Україна" (правонаступник ДП "Одеський морський торговельний порт") від 18 листопада 1988 року № 1197-к та від 25 квітня 1989 року № 496-к; поновленні ОСОБА_5 на посаді начальника цеху судноверфі ДП "Одеський морський торговельний порт" та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2 377 897,95 гривень. Також зобов`язав ДП "Одеський морський торговельний порт" через бухгалтерію порту здійснити відрахування із середньомісячного заробітку начальника цеху податки та обов`язкові платежі до фондів соціального страхування, Пенсійного фонду України за 302 місяці, починаючи з 25 квітня 1989 року по теперішній час.

До постановлення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвали від 23 вересня 2015 року про зупинення виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04 липня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 04 березня 2015 року відбулося стягнення середнього заробітку в примусовому порядку шляхом списання цієї суми з рахунку ДП "Одеський морський торговельний порт".


................
Перейти до повного тексту