ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 192/38/16-к
провадження № 51-3207км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Браїла І. Г.,
захисника Пустинцева А.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Пустинцева А.В. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Садове Софіївського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Малинове Солонянського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення стосовно якого не оскаржуються.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 червня 2015 року за попередньою змовою зі своїм знайомим ОСОБА_2, шляхом вільного доступу зайшов на огороджену парканом територію подвір`я, що належить ОСОБА_3 де, керуючись спільним злочинним умислом, спрямованим на незаконне заволодіння транспортним засобом з проникненням в інше сховище, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи залишився біля входу на подвір`я та став відволікати собаку, в той час як ОСОБА_2 повторно, таємно, незаконно заволодів транспортним засобом - мопедом марки "Лідер", вартістю 5000 грн, шляхом викочування з території подвір`я. Після цього з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовим рішенням, постановленим стосовно ОСОБА_1, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник Пустинцев А.В. на обґрунтування своїх вимог вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено доказів у справі та всупереч вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не надано обґрунтованих відповідей на доводи його апеляційної скарги.
Зокрема, поза увагою суду залишилося те, що довідка про вартість викраденого майна, видана фізичною особою - підприємцем, не може бути прийнята судом як доказ на підтвердження вартості викраденого з урахуванням зносу майна, оскільки розмір матеріальних збитків визначається лише експертизою.
Крім того, зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на відсутність в матеріалах кримінального провадження будь-яких доказів, що підтверджують право власності потерпілого ОСОБА_3 на транспортний засіб.
Також, на думку скаржника, орган досудового розслідування не встановив місце знаходження викраденого мопеда, що ставить під сумнів висновок суду першої інстанції щодо незаконного заволодіння транспортним засобом.
Заперечень на касаційну скаргу захисника Пустинцева А.В. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Пустинцев А.В. просив задовольнити у повному обсязі вимоги, викладені в його касаційній скарзі, скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2019 року та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор не підтримав касаційної скарги захисника Пустинцева А.В., наполягав на залишенні судового рішення без зміни.
Потерпілий ОСОБА_3 надіслав до суду пояснення, в яких зазначив, що документи на підтвердження його права власності на мопед лежали під його сидінням.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. При цьому засуджений ОСОБА_2 заявив клопотання про розгляд кримінального провадження у суді касаційної інстанції за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За змістом статті 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що, зокрема, вказує захисник, не є підставою для перегляду кримінального провадження в касаційному порядку, а отже, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Як зазначено в частині 2 статті 419 КПК, при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.