Постанова
Іменем України
19 березня2020 року
м. Київ
справа № 675/813/19
провадження № 51-4874 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Пантєлєєвої А. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019240150000114, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2019 року закрито кримінальне провадження № 12019240150000114 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у спричиненні легких тілесних ушкоджень 02 квітня 2019 року близько 01 год в приміщенні квартири АДРЕСА_2 своїй співмешканці - потерпілій ОСОБА_2 .
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Стверджує, що суд першої інстанції, в порушення вимог кримінального процесуального закону, закриваючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України не врахував вимоги Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 06 грудня 2017 року. Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора.
Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
В надісланих на адресу касаційного суду заявах ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 зазначають про примирення між собою та заперечують проти задоволення касаційної скарги прокурора. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 вказала, що від обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у формі приватного обвинувачення відмовляється.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому, згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
Так, питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.
Частиною 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, щодо своєї співмешканки ОСОБА_2, тобто злочин пов`язаний з домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.