Постанова
Іменем України
12 березня 2020 року
м. Київ
справа № 227/5954/15-к
провадження № 51-2362 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Руденко О.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 березня 2019 року у кримінальному провадженні № 12015050230001808 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та виправдано у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи згідно наказу від 19 березня 2015 року ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на посаді виконуючого обов`язки начальника дільниці вентиляції та техніки безпеки № 2 з повною матеріальною відповідальністю, будучи наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно заволодів майном, яке перебувало в його віданні. А саме: переслідуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 склав доповідні записки та накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, згідно яких бетоніт у кількості 480 штук був переміщений на промислову площадку шурфа № 39 шахти "Алмазна". 08 жовтня 2015 року приблизно о 10:00 год. ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, з метою заволодіння ввіреним йому майном, видав усне розпорядження на перевезення 60 одиниць бетоніту до двору будинку АДРЕСА_2, таким чином незаконно заволодів цим майном, чим завдав ВСП "Шахтоуправління "Добропільське" ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" матеріальну шкоду на суму 1078, 20 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_1 суд вказав на те, що у даному кримінальному провадженні відсутній такий елемент складу злочину, як об`єкт злочину (право власності на бетоніт), яке не підтверджено належними документами, що має своїм наслідком відсутність в діянні обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд порушив:
- принцип безпосередності дослідження доказів, послався в ухвалі на показання свідків, яких у судовому засіданні безпосередньо не допитав;
- принцип безперервності судового розгляду, оскільки судові засідання неодноразово відкладались;
- права потерпілого бути повідомленим про дату та час судового розгляду в суді апеляційної інстанції;
- вимоги ст. 419 КПК України, оскільки ухвала не містить докладних відповідей на усі доводи апеляційної скарги прокурора.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду внаслідок порушення цим судом вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок. Аргументи сторони обвинувачення щодо незгоди з даною судами оцінкою доказів стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стаття 373 цього Кодексу передбачає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.
Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону. Проте сторона обвинувачення не надала суду належних, достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння.