Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 569/2952/17
провадження № 61-41164св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області
від 21 червня 2018 року у складі судді Гордійчук С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення втраченої вигоди за користування земельними ділянками.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,18 га за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований незавершений будівництвом будинок, 1/3 частини якого належить на праві власності ОСОБА_1, а 2/3 частини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На підставі договорів дарування від 12 грудня 2008 року вказана земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 площею по 0,06 га кожному.
Також ОСОБА_1 вказувала, що відповідачі чинять їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач вирішила передати земельну ділянку ОСОБА_6 у користування, який планував побудувати на вказаній земельній ділянці тепличний комплекс,
та 06 вересня 2008 року уклала з ним відповідний договір оренди землі.
За умовами договору оренди землі річна орендна плата становить 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що за період з 2007 року по 2016 рік складає 137 524,88 грн.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , просила стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою користь 137 524,88 грн втраченої вигоди за період з 2007 року по 2016 рік за користування земельними ділянками загальною площею 0,18 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 набули право власності на 2/3 частини незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, а тому до них перейшло і право власності на 2/3 частини земельної ділянки, на якій цей будинок розташований, тобто на частину земельної ділянки площею 0,12 га.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили суд визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку від 04 червня 2009 року площею 0,06 га кожна, загальною площею 0,18 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати їх державну реєстрацію; визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на 2/3 частини (0,12 га) земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року (у складі судді Ющук О. С.) у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір оренди землі не відповідає наведеним вимогам законодавства, а тому не може бути прийнятий судом як належний доказ існування орендних відносин. Договір укладено від імені ОСОБА_1 на всю земельну ділянку, хоча її частина 12 грудня 2008 року була відчужена на користь ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність існування між сторонами договору орендних відносин. Крім того, позивач у договорі оренди неправомірно змінила цільове призначення земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови на землі сільськогосподарського призначення без розроблення відповідного проекту землеустрою щодо її відведення, передача земельної ділянки за актом приймання-передачі не відбувалася, а тому такий договір не набрав чинності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони є співвласниками незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1, який не здано в експлуатацію, а сам будинок не поділено в натурі і реальні частки сторін у праві власності не визначені, як не визначені і частки сторін у вартості будинку, тому позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5
є передчасними.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року
у задоволенні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року відмовлено.
Зобов`язано Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для звернення з апеляційною скаргою у передбачений частиною першою статті 354 ЦПК України строк (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою). Тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки причини пропуску апеляційного оскарження, наведені у заяві, є поважними.
Звертаючись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як на підставу посилалися на те, що вони є особами похилого віку з незадовільним станом здоров`я, а тому забули про строки подачі апеляційної скарги.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою,
а тому підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення втраченої вигоди за користування земельними ділянками.
У червні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та визнання права власності на земельну ділянку.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та зустрічного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 02 травня 2018 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскаржили його в апеляційному порядку.
Проте, апеляційна скарга подана скаржниками з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 354 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою).
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. Запропоновано скаржнику надати заяву про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та оригінал квитанції, яка підтверджує доплату судового збору. Вказано наслідки невиконання вказаної ухвали.
Належно завірена копія ухвали Апеляційного суду Рівненської області
від 24 травня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена адвокату Іващенко І. І. та ОСОБА_4, ОСОБА_5 рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, які отримані 29 та 30 травня 2018 року відповідно.
У червні 2018 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 24 травня 2018 року надійшла заява про усунення недоліків, в якій ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що вони є особами похилого віку з незадовільним станом здоров`я, у яких погіршуються розумові здібності. Адвокат Іващенко І. І. нагадувала ОСОБА_4 про те, що потрібно подати апеляційну скаргу, однак, скаржник забув про даний факт.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 21 червня 2018 року
у задоволенні заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5
на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 лютого 2018 року відмовлено. Зобов`язано Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області повернути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір.