Постанова
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа № 127/12835/19
провадження № 61-21013св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заявника
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на його користь 369 930,85 грн у відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний Конституційним Судом України неконституційним.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030 "Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб" на користь ОСОБА_1 369 930, 83 грн у відшкодування шкоди, завданої законом, що визнаний Конституційним Судом України неконституційним.
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок неконституційних поправок до частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій i статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-У11", які були прийняті державним органом, позивачу за період з 15 червня 2016 року до 31 грудня 2018 року суттєво зменшено виплати щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, чим спричинено останньому матеріальну шкоду в розмірі 369 930,83 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року скасовано, провадження у цивільній справі закрито.
Роз`яснено позивачу, що справа підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Судове рішення мотивовано тим, що спори пов`язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, апеляційний суд взяв до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19), оскільки у тій справі дійсно виникли правовідносини пов`язані з проходженням публічної служби тому, що стосувалися роботи судді, у той час як у цій справі він вже не працює суддею, тобто не перебуває на публічній службі, а спір виник щодо відшкодування шкоди, у зв`язку із виплатою щомісячного довічного грошового утримання у меншому розмірі.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК Українивизначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.