Постанова
Іменем України
19 березня 2020 року
м. Київ
справа № 524/6314/17
провадження № 61-15607св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року у складі судді Андрієць Д. Д. та присяжних Тєлєгіної Н. Г., Петровського В. О. і постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності, встановлення піклування і призначення її піклувальником над рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1992 року її брат ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями і перебуває на обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з приводу наркоманії та хронічного алкоголізму. На даний час ОСОБА_2 не працює, але має право на отримання пенсії. Через свій стан ОСОБА_2 потребує стороннього догляду та ставить себе та свою сім`ю у скрутне матеріальне становище.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не доведено, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також те, що своїми діями ОСОБА_2 ставить у скрутне матеріальне становище себе чи свою сім`ю. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають однією сім`єю та не ведуть спільне господарство. Заявником також не було надано доказів, які б давали підстави вважати, що на даний час ОСОБА_2 продовжує зловживати спиртними напоями.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Під час судових дебатів у цій справі ОСОБА_2 просив суд повернути йому Ѕ частину вказаної квартири, що свідчить про те, що він потребує опіки.
Особи, які користуються недієздатністю ОСОБА_2, відібрали у нього Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та звернулися до адвоката з метою його контролю при розгляді цієї справи, який ввів Глухова П. М. в оману щодо причин його виклику в судове засіданні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
17 вересня 2019 року справа № 524/6314/17 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .
З 21 лютого 1995 року ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з діагнозом "синдром залежності від алкоголю", що підтверджується листом Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру № 465 від 29 травня 2018 року.
30 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 04 листопада 2016 року. Зазначене також підтверджується копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" від 08 жовтня 2018 року.
ОСОБА_2 також зареєстрований у вказаній квартирі, що підтверджується копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" від 08 жовтня 2018 року, однак за місцем реєстрації не проживає.
В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який мотивовано тим, що з березня 2016 року ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 29 від 15 січня 2018 року затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про доцільність призначення ОСОБА_1 піклувальником над ОСОБА_2 у разі обмеження цивільної дієздатності останнього. З висновку вбачається, що відповідно до медичних довідок ОСОБА_1 може виконувати обов`язки піклувальника, ніяких протипоказань не має. Відповідно до акта обстеження умов проживання майбутнього опікуна ОСОБА_1 проживає разом з братом ОСОБА_2 . Умови проживання задовільні. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради керуючись статтями 55, 56, 58, 62, 63 ЦК України, пунктами 1.7, 2.4, 3.1, 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Міністерства соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року, вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 піклувальником над ОСОБА_2 у разі обмеження цивільної дієздатності останнього.
04грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зписьмовим клопотанням, в якому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, оскільки вона не є членом його сім`ї, спільноз ним не проживає, вони не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, тому ОСОБА_1 не є заявником у розумінні частини першої статті 296 ЦПК України.