ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №802/438/17-а
адміністративне провадження №К/9901/1344/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №802/438/17-а
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини
про визнання протиправною і скасування постанови,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Вільчинського О.В.)
і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП №49862518 від 3 березня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49862518 від 3 березня 2017 року з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року. На думку позивача, відповідач, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував того, що рішення Європейського суду з прав людини в частині зобов`язання виконати рішення національного суду, ухваленого на його користь, залишилось не виконаним. Зокрема, як зазначає позивач, Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці (надалі також - "УПФУ у м. Вінниці") всупереч рішенню Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року не виплачує пенсію відповідно до рішення національного суду, а нараховує і виплачує останню у значно меншому розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року.
Крім того, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач зазначає, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року з відповідача не стягнута пеня за період спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період і до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною і скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП №49862518 від 3 березня 2017 року.
Приймаючи зазначені рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року не було повністю виконано, оскільки позивачу не виплатили пеню за несвоєчасну виплату суми відшкодування, яка була передбачена вказаним рішенням Європейського суду з прав людини. А тому суд першої інстанції дійшов висновку, який підтримав суд апеляційної інстанції, про те, що старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергій Володимирович передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №49862518 від 3 березня 2017 року, оскільки залишився не проведений розрахунок і виплата пені у зв`язку з несвоєчасною сплатою державою-відповідачем належної позивачу суми, тому оскаржувана постанова є протиправною і повинна бути скасована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 листопада 2015 року виконано у повному обсязі. Так, позивачу перераховано грошові кошти у розмірі 29500,82 грн (еквівалент 1000 євро) і виконано рішення національного суду, що підтверджено листом УПФУ у м. Вінниці. Також посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Великода проти України", в якому вказано на відсутність правових підстав для подальшого виконання рішення Суду щодо виконання рішень національних судів про перерахунок пенсії, оскільки з 1 листопада 2011 року у законодавство, яке регулювало спірні правовідносини, внесено зміни.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому повністю підтримав касаційну скаргу УПФУ у м. Винниці і просив її задовольнити. Зокрема, відповідач зазначив, що Законом України "Про виконавче провадження" чітко визначено дії, які повинен проводити державний виконавець на примусове виконання рішення, інших повноважень йому не надано. Відповідач вважає, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог Закону, що регулюють виконавче провадження з виконання рішень Європейського Суду з прав людини, а також було вжито всіх дій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини№64511/12 від 19 листопада 2015 року.
Інші учасники справи заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 січня 2011 року у справі №2-а-208/11, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року, задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі міста Вінниці. Зокрема, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Вінниці щодо недоплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2006 року до 20 червня 2010 року. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Вінниці нарахувати і сплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2006 року до 20 червня 2010 року.
Зважаючи на тривале невиконання державою Україна зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 подав заяву в Європейський суд з прав людини.
За результатами розгляду заяви позивача і 572 інших заяв, 19 листопада 2015 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення щодо схвалення умов односторонньої декларації у справі " ОСОБА_2 проти України та 572 інші заяви". Вказаним рішенням Європейський суд об`єднав заяву ОСОБА_1 і 572 інші заяви, подані проти України іншими заявниками.
Відповідно до зазначеного рішення Європейського суду Уряд України повинен протягом трьох місяців сплатити кожному заявнику 1000 євро, що є відшкодуванням матеріальної і моральної шкоди, і судових й інших витрат, а також виконати рішення національних судів, які ще підлягають виконанню. У випадку несплати цих сум протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов`язався сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
22 грудня 2015 року з Європейського суду з прав людини надійшло повідомлення про ухвалення ним рішення у справі " ОСОБА_2 проти України та 572 інші заяви" і зазначено, що протягом трьох місяців рішення має бути виконано.
Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. за наслідками розгляду Службової записки в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 4 січня 2016 року №704/12.0.1-48-16 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49862518 від 20 січня 2016 року.
У подальшому, Департамент фінансового забезпечення і бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України підготував і направив до Державної казначейської служби України заяву і банківські реквізити стягувача - ОСОБА_1 для перерахування коштів.
Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 1 березня 2016 року №1187 на користь позивача перераховано кошти у розмірі 29500,82 грн (гривневий еквівалент 1000 євро згідно з курсом Національного банку України).
6 травня 2016 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. направив позивачу лист №387/20.1/23с щодо надання на адресу відділу документів стосовно рішення національного суду, яке стало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини.
Згодом державний виконавець виніс Пенсійному фонду України вимогу №387/23 від 4 жовтня 2016 року, відповідно до якої з метою недопущення порушення прав і інтересів стягувача ОСОБА_1, зобов`язано Пенсійний фонд України у триденний строк з моменту отримання даної вимоги повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повне чи часткове виконання постанови Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 січня 2011 року у справі №2а-208/11 з наданням підтверджуючих документів і зазначенням суми перерахунку. У разі якщо рішення національного суду не виконано, його виконання повинно знаходитись на постійному контролі в управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районні міста Вінниці і Пенсійному фонді України до повного його виконання.
Одночасно старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. виніс вимогу від 4 жовтня 2016 року №387/20.1/2 Державній казначейській службі України, відповідно до якої з метою недопущення порушення прав та інтересів стягувача ОСОБА_1, зобов`язано Державну казначейську службу України у триденний строк з моменту отримання даної вимоги повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про наявність постанови Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 січня 2011 року у справі №2а-208/11 в Реєстрі рішень для подальшого її виконання у спосіб, передбачений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №440 від 3 вересня 2014 року. Крім того, зазначив про обов`язок у разі наявності зазначеної постанови в Реєстрі рішень повідомити відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повне або часткове виконання вказаного рішення суду.
Пенсійний фонд України надав письмову відповідь №42018/07-10 від 23 грудня 2016 року на вимогу державного виконавця від 4 жовтня 2016 року №387/23. У вказаній письмовій відповіді Пенсійний фонд України просив закінчити виконавче провадження, відкрите на виконання рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19 грудня 2015 року у справі " ОСОБА_2 проти України та інші 572 заяви" щодо виконання постанови Ленінського районного суду міста Вінниці від 14 січня 2011 року у справі №2а-208/11, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Вінниці.
Постановою головного державного виконавця від 3 березня 2017 року виконавче провадження №49862518 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини "Юрій Олексійович Щічка проти України та 572 інші заяви" №64511/12 від 19 грудня 2015 року закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" і частини п`ятої статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-ХІV.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Підпунктами 1.1 і 2.2 Положення про Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2015 року №1134/к передбачено, що Департамент державної виконавчої служби є самостійним структурним підрозділом Міністерства юстиції України, а його основним завданням є забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно з положеннями статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту пункту 9 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, в тому числі рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
За нормами частини першої статті 4 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного орган представництва готує та надсилає для опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" стислий виклад Рішення українською мовою, який має включати: а) офіційну назву Рішення мовою оригіналу та в перекладі українською мовою; б) номер заяви до Суду; в) дату постановлення Рішення; г) стислий виклад фактів у справі; д) стислий виклад питань права; е) переклад резолютивної частини Рішення.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено рішення.
Так, статтею 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення суду про набуття рішенням статусу остаточного орган представництва:
а) надсилає стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів;
б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується органом представництва.