ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2020 року
Київ
справа №826/26460/15
адміністративне провадження №К/9901/22125/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві,
треті особи: ОСОБА_1 (третя особа-1), Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житлосервіс" (третя особа-2)
про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Безименна Н.В., Аліменко В.О.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи: ОСОБА_1, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житлосервіс", про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №44080439 від 21.07.2014, а також зобов`язання відповідача вчинити дії по зняттю арешту, накладеного згідно вказаної постанови, на нерухоме майно, а саме: квартиру в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 161,5 кв.м.
2. В обґрунтування позову позивач вказував, що нерухоме майно було передано йому за договором іпотеки від 03.10.2007 з метою забезпечення виконання третьою особою-1 своїх зобов`язань за кредитним договором. Позивач зазначив, що ним було зареєстровано обтяження на предмет іпотеки значно раніше ніж була винесена спірна постанова про арешт майна боржника, а тому зареєстроване ним обтяження має пріоритет. Також позивач посилався на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2015 у справі №755/19602/14-ц, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, та зазначав, що у разі перебування предмету іпотеки під арештом, накладеним спірною постановою державного виконавця, він фактично позбавлений свого першочергового права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно приписів ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та на виконання рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017 у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що накладення арешту на майно у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є дією на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому, стягнення коштів за рахунок предмета іпотеки можливо лише у випадку порушення боржником основного зобов`язання, а залишок коштів після задоволення вимог іпотекодержателя використовується для задоволення вимог інших стягувачів, тому факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вилучення або примусову реалізацію арештованої квартири, а тому арешт майна за виконавчими документами не порушує та не обмежує права позивача на задоволення його вимог за договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
5. 01.03.2017 Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2017.
6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а також на неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
7. В касаційній скарзі позивач, посилаючись на ст. ст. 572, 589, 590 ЦК України та на ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", зазначає про переважне право заставодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Позивач також вказує на те, що суд першої інстанції не з`ясував, на якій стадії перебуває виконавче провадження та чи не припинено воно, що є підставою для зняття арешту, накладеного в його межах.
8. Відзиву на касаційну скаргу від учасників справи не надходило, що у відповідності до ч. 4 ст. 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", встановлено учасникам справи строк на подачу відзиву на касаційну скаргу.
10. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/22125/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
11. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018 для розгляду справи №826/26460/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шарапа В.М., судді - Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
12. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду №527/0/78-19 від 30.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.
13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 для розгляду справи №826/26460/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жук А.В., судді - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 20.03.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до іпотечного договору від 03.10.2007, укладеного між ПАТ "Енергобанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець), у якості забезпечення виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №20743 від 03.10.2007 на суму кредиту 2 500 000,00 грн, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_2 . За даними інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек від 13.11.2015 №47554594 право іпотеки ПАТ "Енергобанк" за вищезазначеним іпотечним договором зареєстровано 03.10.2007.
17. 21.07.2014 старшим державним виконавцем Шеремет Ю.М. відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу №755/7264/13-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 25.10.2013.
18. 21.07.2014 постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Шеремет Ю.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44080439 при примусовому виконанні судового наказу №755/7264/13-ц, виданого 25.10.2013 Дніпровським судом міста Києва про стягнення зі ОСОБА_1 на користь КП "Житло Сервіс" заборгованості в сумі 15 096,96 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику, у межах суми звернення 15 096,96 грн.
19. Вказана постанова винесена на підставі заяви представника КП "Житло Сервіс" від 11.07.2014, у якій представник стягувача просив державного виконавця накласти арешт на грошові кошти та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 .
20. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 13.11.2015 №447554594 на квартиру накладено арешт на підставі постанови ВДВС Дніпровського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44080439 від 21.07.2014.
21. Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2015 у справі №755/19602/14-ц за позовом ПАТ "Енергобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. В рахунок погашення загальної заборгованості в сумі 4 644 405,05 грн, за кредитним договором №20743 від 03.10.2007, укладеного між ПАТ "Енергобанк" та позивачем, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 161,5 кв.м., житловою площею 93,2 кв.м. шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" права власності на дану квартиру за вартістю згідно висновку про вартість майна, складеному станом на 06.05.2014, в розмірі 2 635 000 грн. Визнано за ПАТ "Енергобанк" право власності на зазначену квартиру шляхом визнання за ПАТ "Енергобанк" права власності на дану квартиру за вартістю згідно висновку про вартість майна, складеному станом на 06.05.2014, в розмірі 2 635 000 грн.
22. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2016 заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 23.01.2015 скасовано.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
23.1. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Закон України "Про виконавче провадження"
(в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин)
24.1. За приписами ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання судових рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
24.2. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
24.3. Згідно ч. 3 ст. 54 Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
24.4. Частиною 4 статті 54 Закону визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
24.5. Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
24.6. Частинами 1, 2 ст. 60 Закону встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
24.7. Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 60 Закону з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
24.8. Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону у всіх інших випадках незавершеного виконавчого
провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
25. Закон України "Про іпотеку"
25.1. Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 3 Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.