ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №826/15796/16
адміністративне провадження №К/9901/16883/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Олендер І. Я., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 лютого 2019 року (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (судді - Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Шурко О.І.) у справі № 826/15796/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2016 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "МД Євротрейд" (далі - Товариство) з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24 червня 2016 року № 100250001/2016/000035/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24 червня 2016 року № 100250001/2016/00076.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час митного оформлення товару ним був наданий повний пакет документів, що підтверджував заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а тому спірне рішення та картка відмови є протиправними.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 лютого 2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом, в свою чергу, не надано належного обґрунтування причин їх неврахування.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, Митниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Касаційну скаргу мотивовано тим, що документи, подані позивачем для підтвердження митної вартості товару, містили розбіжності та не підтверджували числові значення складових такої митної вартості. Зокрема, прайс-лист щодо ціни на імпортований товар складено пізніше ніж було виписано інвойс на такий товар; позивачем не надано платіжні документи щодо сплати вартості відповідних транспортних послуг, а також не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Також не надано договір про надання послуг з перевезення, на якій міститься посилання в акті виконаних робіт та відповідному інвойсі. Крім цього, відповідач вказав на те, що в інвойсі щодо ціни за імпортований товар не зазначено про розрахунок частинами, як про це вказано у відповідному договорі.
Ухвалою Верховного Суду від 1 липня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 5 квітня 2016 року між LAIWU BETHEL FOOD CO., LTD (Китай) (за контрактом - продавець) та позивачем (за контрактом - покупець) було укладено контракт № 05/04, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та продати покупцю товар (імбир маринований) у кількості, асортименті та за ціною у відповідності до інвойсів щодо кожної конкретної поставки.
З метою митного оформлення товару 24 червня 2016 року позивачем подано електронну митну декларацію. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Разом з митною декларацією декларантом надано міжнародну товарно-транспортну накладну від 22 червня 2016 року № 4717; коносамент від 11 травня 2016 року № QNDLEG1605018; банківські платіжні документи про сплату імпортованого товару від 11 квітня 2016 року № 58 та від 2 червня 2016 року № 76; довідку перевізника, що підтверджує вартість послуг з перевезення товару від 24 червня 2016 року; рахунок-фактуру (інвойс) на імпортований товар від 5 квітня 2016 року № BTLMD1601; пакувальний лист від 5 квітня 2016 року № BTLMD1601; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 5 квітня 2016 року № 05/04; договір про надання послуг митного брокера від 15 листопада 2014 року № 70, договір транспортного експедирування від 3 березня 2015 року № ФТП/46М, інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідемілогічного та радіологічного контролю товару від 22 червня 2016 року № 2730, сертифікат про походження товару форми А від 5 травня 2016 року № G163721002950027.
За наслідками опрацювання даних у Митниці виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів та декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт/наданих послуг) та банківські платіжні документи, що стосуються сплати вартості транспортних послуг імпортованого товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про перевезення оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; виписки з бухгалтерської документації; копія митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість товару чи сировини; інші документи для підтвердження мінної вартості товару (за бажанням декларанта).
На вимогу контролюючого органу позивачем було подано документи, що містять відомості про перевезення вантажу, прайс-листи, каталоги, прейскуранти виробника товару.
Київською міською митницею прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів. Вартість за одиницю з 0,46 доларів за кг була скоригована відповідачем до 1,35 дол за кг. Тобто, митна вартість товару, що була розрахована декларантом - 9695,02 доларів за 21000 кг імбиря, відповідачем скорегована до 28350 доларів із застосуванням шостого (резервного) методу. Рішення мотивоване тим, що прайс-лист щодо ціни на імпортований товар складено пізніше ніж було виписано інвойс на такий товар; позивачем не надано платіжні документи щодо сплати вартості відповідних транспортних послуг, а також не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Також не надано договір про надання послуг з перевезення, на якій міститься посилання в акті виконаних робіт та відповідному інвойсі. Крім цього, відповідач вказав на те, що в інвойсі щодо ціни за імпортований товар не зазначено про розрахунок частинами, як про це вказано у відповідному договорі.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні МД, а також прийнято спірну картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з таким рішенням митниці, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.