РІШЕННЯ
Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №9901/10/20
адміністративне провадження №П/9901/10/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М., Калашнікової О.В.,
за участю секретаря - Балабана М.К.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського Володимира Олександровича про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського В.О. (надалі по тексту - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача про залишення заяви позивача від 14.11.2018 без розгляду;
- стягнути з відповідача за рахунок держави моральну шкоду в сумі 10 000 000 гривень, завдану здоров`ю, внаслідок порушення права на звернення щодо реалізації особистих прав і законних інтересів, передбачених статтею 1 Закону України "Про звернення громадян".
В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №9901/21/19 визнано протиправною бездіяльність Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України та зобов`язано відповідача розглянути заяву позивача від 14 листопада 2018 року, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Позивач вказує, що на час звернення до суду з даним позовом, його заява від 14.11.2018 відповідачем не розглянута, демократичний цивільний контроль за діяльністю органів Національної поліції Запорізької області за дотриманням ними законів і виконання судових рішень при здійсненні ними досудового розслідування за його кримінальним провадженням Президентом України, згідно його повноваженнями, визначеними статтею 5 Закону України "Про національну безпеку України", не здійснений, порушене його право доступу до правосуддя та на обов`язковість судових рішень відповідачем не поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України Зеленського В.О. про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди.
У поданому відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 . Відзив мотивовано тим, що повне судове рішення в справі №9901/21/19 надійшло до офісу Президента України 19 грудня 2019 року та на його виконання Президентом України листом від 17 січня 2020 року за №01-01/76 надано позивачу відповідь на звернення, у якій заявнику було повідомлено, що відповідачем розглянуто звернення щодо додержання органами Національної поліції України у Запорізькій області законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях і невиконання судових рішень, ухвалених слідчими суддями. Крім того, у відповіді було зазначено, що за дорученням Президента України звернення надіслано Офісом Президента України до Міністерства внутрішніх справ України з проханням забезпечити перевірку наданих ОСОБА_1 відомостей. Таким чином, на думку представника відповідача, Президент України жодної бездіяльності під час розгляду заяви позивача від 14 листопада 2018 року не допустив.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, у поданому відзиві зазначено, що позивач у своєму позові не довів наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні.
Відповіді на відзив позивачем до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи позовної заяви та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Розглядаючи адміністративну справу №9901/21/19 судами встановлено, що 14 листопада 2018 року позивач подав заяву, яка за змістом є скаргою. У заяві просив Президента України здійснити демократичний цивільний контроль за дотриманням органами Національної поліції України вимог Конституції і Законів України під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях і щодо виконання судових рішень, ухвалених слідчими суддями у справах №320/4121/15-к, № 320/1846/15-к та № 320/9874/14-к. Позивач звертав увагу, що він є інвалідом війни, на підтвердження чого до заяви долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 .
Апарат Ради національної безпеки та оборони України листом від 20 листопада 2018 року № 643/22-01 за підписом керівника служби забезпечення доступу до публічної інформації В. Шведової надіслав заяву "для розгляду" до Адміністрації Президента України.
Адміністрація Президента України листом від 26 листопада 2018 року № 22/059861-08 за підписом завідувача відділу С. Остафійчук направила заяву "за належністю на розгляд" Міністерства внутрішніх справ України.
Міністерство внутрішніх справ України листом від 28 листопада 2018 року № В-10953 направило заяву до Національної поліції України "для розгляду та інформування" позивача.
Не погоджуючись з такими діями, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо залишення без задоволення спрямованої на адресу Президента України заяви позивача від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України.
- зобов`язати Президента України - Голову РНБО ОСОБА_2 здійснити демократичний цивільний контроль за діяльністю Національної поліції України, а саме:
об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в заяві факти відкритого порушення органами Національної поліції України в Запорізькій області законів під час проведення ними досудового розслідування у кримінальних провадженнях і невиконання ними судових рішень, ухвалених слідчими суддями у кримінальних провадженнях.
поновити передбачене статтею 21 Кримінального процесуального кодексу України та статтею 55 Конституції України право доступу до правосуддя й обов`язковість судових рішень у кримінальних провадженнях.
особисто письмово повідомити позивача про результати перевірки його заяви та про суть прийнятого рішення.
- стягнути з Президента України на користь позивача 5 000 000 грн як відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю відповідача.
Рішенням Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року в справі №9901/21/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що Позивач у своїй у позовній заяві вимагав вчинення дій, які не належать до предмету здійснення демократичного цивільного контролю, урегульованого Законом України "Про національну безпеку України".
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі №9901/21/19 рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 липня 2019 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Президента України - Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року про здійснення демократичного контролю за діяльністю сектора безпеки і оборони України в сфері національної безпеки і оборони України, спрямованої на адресу Президента України;
- зобов`язано Президента України - Голову Ради національної безпеки і оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2018 року відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення в справі №9901/21/19, Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно положень Конституції України, Закону № 393/96-ВР і Закону № 183/98-ВР заяву позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни мав особисто розглянути Президент України - Голова Ради національної безпеки та оборони України, проте цього не зробив.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо залишення без розгляду його заяви від 14 листопада 2018 року, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Також судом встановлено, що 17 січня 2020 року, тобто, після відкриття провадження в даній справі, на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі №9901/21/19, Президентом України направлено позивачу ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 14 листопада 2018 року, в якій вказано, що його звернення щодо додержання органами Національної поліції України у Запорізькій області законів під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадження і невиконання ними судових рішень, ухвалених слідчими суддями, розглянуто Президентом України.
Також позивача повідомлено, що за дорученням Президента України його звернення надіслано Офісом Президента України до Міністерства внутрішніх справ України з проханням забезпечити перевірку наведених ним відомостей і проінформувати позивача та Офіс Президента України про результати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40 Конституції України).
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону № 393/96-ВР).
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта статті 3 Закону № 393/96-ВР).