ПОСТАНОВА
Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа №806/773/17
адміністративне провадження №К/9901/16712/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 806/773/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І.Г., суддів Котік Т.С., Моніча Б.С., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 10.03.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:
визнати протиправними дії відповідача, які полягали у порушенні місячного строку розгляду її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Ворсівської сільської ради Малинського району Житомирської області (далі - Сільська рада).
Позов обґрунтовано, зокрема тим, що відповідач в порушення вимог абзацу 1 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у місячний термін не розглянув її заяву та не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою.
2. Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 30.03.2017 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
3. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково, зобов`язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва на території Сільської ради.
4. 03.07.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ГУ Держгеокадастру, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.08.2017, зокрема: відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відстрочив відповідачу сплату судового збору до прийняття рішення у справі; витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
6. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
7. Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 22.03.2016 ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність площею 0,12 га для ведення індивідуального господарства на території Сільської ради. При цьому до заяви нею було додано: копію паспорта та ідентифікаційного номера; викопіювання з кадастрової карти; копію листа Сільської ради від 22.02.2016 до управління Держгеокадастру у Малинському районі, згідно з яким Сільська рада не заперечує щодо надання, зокрема позивачу, дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва; довідку управління Держгеокадастру у Малинському районі від 18.03.2016 № П-409/0-422/6-16, яка адресована відповідачу, про надання ОСОБА_1 дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність (користування).
10. Відповідач листом від 06.02.2017 за № П-3481/0-811/6-17 повідомив позивача про те, що відповідно до доданих нею графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив`язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також зазначено, що безпосередньо у графічній частині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, частина території якого відображена на графічному матеріалі, тобто відсутня прив`язка до адміністративно-територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. У зв`язку з цим ГУ Держгеокадастру запропонувало позивачу сформувати новий пакет документів та повторно звернутися із заявою до відповідача.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставними, оскільки із приєднаних позивачем до заяви від 22.03.2016 викопіювань неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення з правом передачі у власність для ведення індивідуального господарства.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив із того, що із приєднаних позивачем до заяви (клопотання) від 22.03.2016 викопіювань можливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, а отже клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам, установленим ЗК України, що давало підстави відповідачу вирішити питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення індивідуального господарства. Крім того, апеляційний суд послався на довідку управління Держгеокадастру у Малинському районі Житомирської області від 18.03.2016 № П-409/0-422/6-16, відповідно до якої зазначена у клопотанні ОСОБА_1 земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, є вільною від забудови, не передана у власність чи користування третім особам, знаходиться в державній власності (землі запасу) за межами населеного пункту, не є віднесеною до особливо цінних земель, наявність якої, на його думку, свідчить про те, що така була ідентифікована та досліджена працівниками структурного підрозділу відповідача на предмет відповідності її місця розташування.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що додане ОСОБА_1 до клопотання викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні частини шостої статті 118 ЗК України, а тому, на думку ГУ Держгеокадастру, воно при розгляді звернення позивача діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України [редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX)], колегія суддів виходить із такого.
15. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України "Про землеустрій".
16. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.
17. Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
18. Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
19. Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.